№ 227
1650-1651. — Уривки з щоденника А. С. Радзівіла
30 червня.
Настав пам’ятний день, у котрому доля католицької релігії, Речі Посполитої, короля і по правді сказати всього християнства вирішувалася на берестецьких полях. Король на світанку багато проказав звичайних належних молитов і підкріпившись слуханням меси, сам вивів з першими променями військо з табору, хоча дуже густий туман, приязний неприятелю, вкривав землю і сам почав шикувати військо. Ця праця зайняла кілька годин, але коли розвіявся туман, то сонце ніби зриваючи завісу показало прекрасно вишикуване військо, котре сам король розтягнув майже на пів руської милі і розмістив таким чином: середина строю і саме його ядро було скероване на південь; перед строєм було поставлено гармати, котрими керував генерал артилерії Пшиємський. Сам фронт займали в густих шерегах німецька піхота князя Богуслава Радзівіла, литовського конюшого, генерал майора Кжиштофа Хувальда і тісні частини королівської гвардії. Далі ж були допоміжні частини із списами, поставлені всередині хоругвами, тут і там стали численні загони рейтарів, весь стрій замикали поставлені групами міцні полки війська, долучено до них були інші, іноземні частини. Обидва крила, праве й ліве, підтримували гармати. Так вирішили, що середину строю прикривала на обох крилах поставлена панцерна кіннота без списів, а її чоло, тил і фланги прикривали поперемінно поставлені то польські хоругви, то знову драгунські.
Команду правого крила король довірив гетьману, краківському каштеляну; на цьому крилі стали із своїми полками брацлавський воєвода, коронний маршалок, литовський підканцлер і коронний хорунжий. На чолі ж лівого крила король поставив польного гетьмана, чернігівського воєводу, додаючи йому руського воєводу, подільського воєводу і куявського воєводу. У центрі, котрий складався з німецьких жовнірів і з гусар, керував сам король, поставивши шляхту, зібрану з воєводств в резерві, частково на лівому і частково на правому крилі. Біля правого крила знаходився ліс, звідки неприятель міг би причаїтися проти наших, тому король зміцнив його військом, а табір піхотою.
№ 256
1682. — Уривок з «Віршованої хроніки»
(Арк. 24) „Року 1651 славна Берестецька (битва)”.
Всякий рицарський стан королівського війська, також і кварцяні,
До оборони релігії, хреста і вітчизни обрані.
Під корогвами короля та інших кінно, пір’ясто, пишно,
Від білих, ніби янгольських, крил, які служать для цього,
У яснозолотистих півкірасах, у тигрових і леопардових шкурах йдуть;
А пахолки — у напівпурпурових капах; розкинув крила орел
На королівському гербі, він прикрашений золотим гаптуванням.
Йдуть (вояки) закриті спереду найліпшою бляхою, у шишаку і карвашах,
Прапорці з прекрасної різноманітної матерії, помережані, ніби шахівниця,
З білими і блакитними хвостами уздовж, у ширину і у поперек,
Також і біло-блакитні(?) корогви у два паси,
А на них був хрест, теж пишно вишитий дорогим гаптуванням,
Тому такі ж знаки і у королівських гайдуків,
На корогвах і дардах, на піках солдатів теж такі знаки,
Така ж мода у рейтарів, і піших, і корнетів;
Весь двір королівського люду в унісон трубить балети,
Так само і гусари інших панів і панят йде у величезній кількості,
У пишноті й багатстві, прекрасна у своєму імпозантному вигляді.
Тут скрізь видно пера, китиці, котрі роблять їх (гусар) вищими й пишнішими.
Тут шумно, яскраво (?) від дорогоцінного каміння; кінські трюки (?),
Концирі, палаші, персидські й турецькі сідла.
У ході арабських секлів, джанетів різні вправи;
Ці у франтуватих чапрагах, багатокольорових чолдарах,
Ці — вкриті (?) сарабандами аж надто дорогого гаптування,
У пурпурових дивниках, з коштовними ґудзиками й сідлами,
Котрі звичайно прикрашають кінську красу.
Арк. 24 зв.
Тут поважний гусар у сталевій (?) блискучій кірасі,
А цей при калдані або ж щиті, у розмаїтих фарб кольорах,
А цей з білим крилом у чесноті гідний самого неба,
Справедливий чистий молодець, отак сидіти треба;
Не тільки журавлю, але й феніксу він гідний своїм убранством,
Припинаючи до своєї голови світлозоряних ножиків (??),
Соколині та інших заморських птахів пера, прикрашаючи свій стрій.
Також і тим, що сидять з орлиними крилами, так сидіти мило,
І в цих багато чеснот, мужності, бо той, хто здирав пір’я з птаха, хотів злетіти до неба,
Але не полетиш, швидше потрапиш до пекла і втратиш і той хліб, що їси.
Інші ж сиділи у ведмежих чугах згідно з формою,
А ті вкрили свої спини шкірами хижих вовків,
Ці в червоних килимах, ті — приодяглися у пістряві рядна,
Вони були взяті до війська з притаманною їм формою одягу.
Різнокольоровими корогвами й прапорцями
Оздобилися старопольські списи з гострими наконечниками,
А при них — легкі п’ятигорці, котрі мають менші прапорці,
З джидою при чорному наконечнику або з древком таким же, як у списа,
У дротяних панцирах, дрібно вив’язаних кольчугах,
Вив’язаних, щоб боронити від кулі та сильного удару шаблею (??).
Як багато хоругв з різною вогнепальною зброєю, вбраних у панцирі,
Так багато і тих, що з легким луком та в місюрах, однакових карвашах:
Волоські, мултянські, татарські та інші чемериські,
Набрані з різних людей для роз’їздів і чат швидкі (?).
На фланзі кожен товариш йде під корогвою Марса,
З продертим оком, із розсіченою губою, а погляд як у ката,
Він веде крило війська, щоб не змішався порядок, на гетьмана
Ледве не наїжджає і на короля, проїжджаючи самого пана.
Цей кавалер на турецькому поні, що добре скаче, робить свої трюки,
Цей на високому секельчику, витанцьовуючи все краще,
Цей на прекрасному джанеті поважно ставить свої кроки,
Цей на гостровухому арабському коні рвучко чинить скоки;
Цей на польському валаху йдучи, на одному місці галопує,
Цей на капловухому фризі ледве не витрясає душу,
Цей на справному подільському коні, який всюди свого доведе, тільки вкажи, пане,
Цей на масивному поморському трясеться так, що аж холод бере,
Цей на черкеському сагадзяні стирчить як три дзвони,
Ломиться, ніби зараз має скочити із своїм списом у надра (землі).
Стій, почекай трохи! Не будь таким надто запальним!
Ще натішишся з ворогом, тільки щоб тоді був мстивим!
А цей на вертлявому подунайському коні в’ється,
А цей на українському (ukrainskim), що набігавшись в праці, багатьох випереджає;
Арк. 25
Цей на добруджському румаку їде, бо це дійсно добрий кінь,
Саме на такому в’їжджав до Києва мужній Болеслав Хоробрий.
Цей на смугастому, що возив бобрів та сушену рибу,
Цей на жирнолінивому преться, що возив просо, гнилиці та гриби,
Цей на полохливому волошині подністровського заводу,
Цей подільську милю промчить (?), немає йому й лиха.
Він зроджений у широких полях, хоч зразу здається вовчого бігу,
З копита наздожене зайця, у витривалості дожене й самого вовка;
Дожене того й на угорському, бо він є як сарна, залізної масті,
Тільки стережися, щоб не впали вудила, бо тоді не оберешся лиха,
Досвідчений у цьому і той, що рве вудила, він може стати крилатим (?),
А не той, що трясе головою, але кожен кінь має свої добрі якості.
Аж вирвався з боку (хтось) на працьовитому (?) звіздованому литвині,
А той хто тримає середину — гожому мултянині,
А цей сунеться на тумі-полукровці, з Ногаю бахматі;
Тут можеш мені вірити, мій цнотливий пане-брате,
Що коли б хтось і сім років вчив (коня) у Парижі кавалерійському мистецтву,
Не вчинить так, як татарин, котрий є народжений до битви.
Найдивнішим є те, що той (кінь), що під тобою ледве може ходити,
Коли дійде до справи,то візьме своє (?).
На цей та інший бік так буде у бігу своєму вільний,
Що руки заклавши, віжки пустивши, можеш здатися на нього,
А він піде сам на той бік, який ти хочеш, сам себе скеровуючи,
Тоді кінь буде чинити все згідно з твоїм завданням.
Тим часом презентували рейтари з Убальдом,
Котра прибула з Німеччини від християнського цісаря;
Ця частина війська від поважного імені цісаря
Мала високі капелюхи із страусиними перами,
(Їхні) коні в каптурах, пістрих попонах було поважно проведено,
Трубачами, барабанами згідно із звичаєм оголошено;
Трубачі й довбиші із своїм інструментом, аж надто пістряво розцяцьковані.
Офіцер надимається як жук, хвіст із стрічок, розпущений як у пави,
Голова у перуці, журавлині ноги, як поглянеш на такого, аж дрижаки беруть.
Капітани з оголеними рапірами в руках парадують,
Презентуючись перед королем, на всіх полискують перуки.
На фризі або куцому поморці, без вуха лисина,
Чотири ноги, набіленим (?) кавалерам бажана новина.
А потім одразу ж інфантерія, полковники: „Марс, марш!”,
Волають, „Форт, форт” — також поважні офіцери.
Старшина на поморських конях гупає ритмічно,
Піші ж солдатам тростиною дають свій лад.
Арк. 25 зв.
Насамперед йдуть перед (очима) пана королівські, а дві тисячі-королеви,
Піхота в жовтих кольорах, плащ новий пістряво-блакитний (?),
Бо якщо хвальні королівські писанки у шкаралупі своїх військ,
Що думати королеві: яєчня при такій крупі
Почала падати у яскравий та гарячий вогонь.
Прошу, пробач мені, і сам у такому разі був би жовтогарячим.
Маса ж солдатні інша; ця ступить не без своїх фіглів,
Коли дійсний іноземець спритні (?) штуки (?) (чинить), тримайся його голови,
Але якщо тільки вдягнений так, як то має бути у Польщі, мішанець,
Хоч і не кожен, але ніби з шибениці урванець.
Цей і сам заграє, а той і штуку вчинить,
Бо якщо багато вкрав, утік, то дякую Богу, що не задушив (тебе).
При котрих хоч би й хотів що (сказати), то надокучу різній чесноті,
Вони залп чинять добре, всі знаєте про їхню роботу;
Не буду писати про мужній опір ворогу,
Але вже не один заспівав реквієм своєму мішку.
Не хочу згадувати тут і достоїнств їхніх старших,
Бо якщо молодший вкрав, то старший не потішить (вас) поверненням краденого,
А якщо й покарає того, то не тому, що вкрав, ревно повторює,
Але за те, що абияк сховав, „навчився ховати”, — скаже (молодшому).
Тут йде наймана угорська ланова піхота,
З високою поставою, з довгим хвостом, гордої (?) охоти.
Надимається (такий) як індик, розпустивши хвіст, неначе дрофа;
Гостровуха голова, лелечі ноги, селюцький розум,
Що ротмістр, що пахолок, йдуть з гуком, туком, тріском,
А як до битви — то із скрушним зойком свого серця,
Бо там буває, що їм відрізняють довгого хвоста.
Але тепер такий час, що й вони добре презентуються.
[Їхня слава і велика кількість ще за короля Баторія
Славилася в Московії із мужньої войовничої справи
Солдатів і драгунів менше (??) тільки була,
Бо в гайдуцькій піхоті не така потреба (?) починалася.]
Хорунжі великим корогвами навколо себе вимахують,
Мушкети аж надто вилискують і блищать на всі боки.
Урум Януш Григел (?) угорська тут і там розправа,
А тут від барабанів, шипошів, шаламаїв чиниться гармидер.
Артилерія велика й мала йде своїм тяжким колесом,
Гармати, роззявивши свого рота, лякають ще здаля, що знищать зрадників
Коли зволить Бог, а пушкар зуміє добре прицілитися,
А якщо він (пушкар) у цьому не буде досконалим, то мені шкода шукати винного.
При цих гарматах порох, гранати до кидання, вогнисті кулі
Та інші напхані порохом, приготовлені дулі,
Також реманент потрібні на війні — лопати й мотики,
З якими йшли солдати, несучи свої фортунні піки.
Арк. 27
Назавтра, уже в сам день святого апостола Петра,
Пан побачив татарського й козацького лотра.
Між ними він ніс свій хрест, бо Хміль ставав зліва
Із двостами тисяч, а хан із сотнею тисяч — справа.
Тоді великий табір з піхотою Хміль підтягнув із трісканням
Із страшним гарматним, самопальним; і своїх кіс блисканням;
Над річкою Плишкою поставили свої полки безпосередньо проти лехів,
Хорунжими із хоругвами густо вкрив свій вал,
До котрого вважай в один момент кинулися,
А тут кіннотою та деякими з піхоти від нас заслонилося.
Їхній і поганський герцівник так страшно скупчувався проти нас,
Тоді на герці Казимир Пясочинський взяв татарина,
Анджей Хойнацький поміг, бо у їхньому серці не було страху.
I цей, і той татарин забиті, а з наших мужньо гине Злоцький,
Не рахую мужності інших, але татарин, що славиться герцями, бере гору.
Тому брестський воєвода Щавинський дає королеві таку раду,
Щоб з більшими силами польського герцівника прогнати татарську зваду;
Цей значний дім здавна славився in toqa et marte,
Але пан краківський, великий гетьман dissiraduje hac akte;
Що підтримує і князь Ієремія Вишневецький
I сам пан воєвода, враховуючи ґрунтовні рації, дає згоду.
Оскільки поганський герцівник з самої своєї натури
Є кращим у ремеслі смерті, ніж християни,
Тому прийми, королю, назавжди цю досвідчену раду,
I нехай по-старопольськи, гуфцями, із шаблею почнуть цю зваду
Оскільки ж поганин звик за своїм звичаєм воювати місяцем
I не так з чола, як з тилу та флангів нападати наскоками,
I хоч з Божої ласки маємо добре для битви місце,
Однак треба не спускати ока із злого ворога,
Треба поставити проти татар аркебузирів та панцерних,
А проти значної козацької потуги списоносців.
Це потім, через рік, підтвердила Батозька війна,
А через двадцять один рік, і турецька війна,
Що доля війська найбільше залежить від його доброго шику,
При якому є порядок, добра справа з мужністю підносить дух (війська).
Отож різні народи по-різному шикуються: одні в квадрат,
Інші формують ніби трикутник з бічними крилами;
Шведи задля отримання швидкої підмоги в цинок (?) із своїм першим Густавом,
Карл — у чотирикутник з ескадронів, гармат, шанців, а заслоном є ріка чи став.
Турки, які мають страшну потугу, шикуються півмісяцем, згідно із своїм гербом,
Так само і татари, йдуть спочатку з тилу, у фланги розпорошеною тисяччю.
Москва ж звичайно шикується в квадрат, (розтягується) вшир, при часнику й піхоті.
Угорець, мултянин і волошин — як трапиться, шикуються по своїй охоті
Козак же у лісовій засідці, серед боліт і ямок поставлений у лави,
Хоругви купою, свинячою справою, але табір козак має мудро зробленим,
Поляків шик війська поставлений по-старовинному,
тоді шикувалися переважно хрестом:
Найкращі загони ставали на чолі, гірші — ставали на флангах для допомоги,
Різна халастра лужних людей — позаду, у доброму місці вони здобувалися,
Зітхаючи до Бога і Марії, били своїх ворогів;
А за прикладом імператора Костянтина та інших королів
Явно і безсумнівно, як того вимагав час (?),
Носили знак такий (хреста) не тільки на корогвах, щитах,
Але й на вудилах, збруї та зброї, заради такої честі і на конях ста вили ці знаки,
Тому стояло тут не ханськё тавро, не поганське.
Про це в пізніші часи турбувався (?) імператор Лев,
Що часто був у раптовій обороні, але рятував життя ружанцовим вінком,
Довкола ставив: перед (війська), тил, бік і той і цей, середина —
готова допомога з хрестом.
Тепер лехи стали фронтом проти ворога
По-сучасному: кіннота перемішана з піхотою у шаховому порядку,
Маючи із собою гармати; згідно з берестецькою порадою Убальда
Та інших воєначальників був споряджений цей лад війська,
Який важко прорвати при наготовлених шанцях
У разі контрудару ворога, [чого не дай Боже], піших і кінних відступу.
На лаю, коли підтримує тил і обидва фланги ріка й болото,
Або ж ряди корчів, коли й не зрозумієш здалеку: що це.
Отак пан, маючи за вождів святих Петра й Павла,
Зітхнувши, віддав серця своїх людей, просячи Господа Небесного.
У п'ятницю, якнайраніше, він кинувся до справи, став шикувати військо,
А біля нього були гетьмани, князь Єремія, Убальд, всього кілька осіб;
Вийшовши за шанці, шикував уже в шахівницю,
Ставлячи піхоту вздовж і в поперек між кіннотою,
I (вже) як вал, довкола табору, їхня стіна стіну боронить,
Один полк — до авангарду, а другий — до флангу клонить,
Серед піхоти поставлена польова артилерія,
А вся ця річ цілком доручена Господу Богу.
Лужних же людей, хоч би й один хлопець знайшовся в наметі,
бу ло вигнано і поставлено
В тилу і наказано їм тримати у кінних списи, а у піхоти — дронги.
Враховуючи наступ орд, поставили и аркебузерію,
Бо татарин розсипкою йде, а списоносців не ставили, бо
Швидше проти козаків, москви, шведів і турив,
Проти такого ворога славиться списоносець.
Через це, враховуючи орду, праве крило було зміцнено драбантами,
Поставили людей князя Єремії та Конецпольського,
Арк. 29.
А ліве крило, що стояло проти козаків, зміцнили мужніми вояками
Польного гетьмана Калиновського та інших;
У середині ж — між кварцяним військом і посполитим рушенням — король,
Поблизу на чолі з цісарським генералом Убальдом стало іноземне військо:
Німець, іспанець, француз, швед, англієць, прусак, сілезець, баварець,
Як наймані, так і заради слави прибулі сюди здалеку.
Там були й пахолки, и двірські пани, як тесані, так і неотесані.
Тільки тоді розлігся залп із гармат, вчинився шум від труб, барабанів і пищиків,
Але знав кожен, що ця музика вчинилася не для танців,
Тому порахувавшись із совістю, був готовий вчинити все, що накаже сам Бог;
Якщо й хотів хто відступити за Стир, але той непрохідним,
Якщо ж через місто та довгий міст, то було б важко це зробити
Найбільше (?) тому, що так було б нудно (?).
Хміль же-Юда та хан-Ірод разом вишикували війська,
Ставши по горах і долинах хоругвами, розвівалися бунчуки,
Особливо Хмеля, з козаками, бо, поставивши кінноту від табору,
Сипав козацькою піхотою як з мішка.
Хан же з різними ордами стояв від лехів на правому боці,
При них — санджак алькоран, вшитий у мішки, хвостаті корогви.
Широко вкривши своїми ордами поле, він постійно їм доводить,
Що й сам заради Магомеда не пошкодує свого життя,
Обіцяє тріумфи солтанам, мурзам, беям, агам,
Нагадує про славу давніх татар, а це не будь-яке пророцтво.
Ось вони підносять свої знаки та значки, більші та менші бунчуки,
А на інших древках — канючі, гусячі та совині крила;
За кожним знаком чи бунчуком стоїть маса орди,
Хто де стояв, там стояв (?), а хан вже дає наказ до битви.
Ординці з алькораном вдарили у хоругви правої і лівої руки,
Вивергнули свою запеклість проти християнства разом з отрутою.
Спочатку заграла їхня музика, подала свій смутний голос гучно та гугняво,
Звучала так гарно, ніби хтось серпом дер по душі: пекельні гучні звуки;
Обізвалася й козаки барабанами, трубами и сурмами,
Заспівали браття-молодці Сагайдачного думи.
I гармати почали теж подавати свій голос,
Зазвучало і з пищалей та донських самопалів: «тьох, тьох, тьох»;
У запорожців же луснуло, ніби хто розгриз горіх,
А тут уже з кінноти обізвалися, від чого засвітилося в очах у піхоти,
А козацтво все сильніше, ніби грім, «туп, туп, туп» затупотіло
I над рікою Плешкою висунуло до нас дві хоругви.
Арк.29 зв.
Було наказано рішуче вдарити на бунтівників козаків.
Дві польські хоругви тихо підійшли понад рікою Плешкою,
Мужньо вдарили на оті дві козацькі хоругви, котрі з такого свого лиха
Відступили, але тримали більшу поміч проти поляків.
Лехи ж взаємно ще більшими силами мужньо підтримували своїх.
Дійшло до такого кипіння військ з обох боків,
Що від гуків стріляння, тріску та нечуваного крику
Напав страх Божий на тих, хто був у цьому вогні,
Навіть на тих, хто здалеку слухав та дивився на це;
Страшну козацьку потугу запарили аж у табір,
Були вже и такі поляки, що аж на вали вискакували,
I це не тільки кварцяні, але й із посполитого рушення.
3 останніх багато гине тих, хто з Ленчицького повіту,
Але поки стоїть світ, буде линути слава значних і відважних людей.
Ти ж, кварцяний вояк, не перевищуєш їх, вірних братів,
Бо вони не тільки сікли, били, побивали ворогів,
Але й, пробравшись через їхні вали, вважай, і там їх добивали.
Арк. 30.
Цього разу стурбований Хміль зашумів розмаїто своїм гуком,
А не знаючи, де вдарити і що власне чинити,
Наказав із своїх гармат та рушниць так парити кип'ятком,
Аж з обох боків стала варитися кров з людських тіл:
«Нуте, нуте, за віру, панове-молодці, Бог за вами!»,
І тут стали бити з гармат, самопалів, вже й косами та голоблями,
Але підійшли полки Калиновського — вождя з іншими полками і з
Різним вояцтвом, з гусарами та панцирними.
Він знову поміг відбитим і втікаючим лехам,
І, поклавши неймовірно багато трупів, завернув своїх і надихнув.
1650, на сеймі. — Реґест компуту ухваленого на двотижневому сеймі
у Варшаві. (22.11.1649 — 12.01. 650 або 5–24.12.1650.
Гусарські хоругви
П. краківського коней 200 (Кросно, Санок,Ясло)
Краківського воєводи 300 (Сандомир, Покривниця)
Сандомирського воєводи 150 (Гродек, Стобниця)
Руського воєводи 200 (Любонь, Єльча)
Подільського воєводи 100 (Радом, Вонхоцко)
Брацлавського старости 150 (Рашно, Посіце)
Чернігівського воєводи 150 (Мостиська, Медика, Радошице)
П. чернігівського 160 (Зно(..), Сецехов, (…)*
Маршалка великого коронного 200 (Нове місто, Вісліца,(…..)* віце
Конюший коронний 150 (Любачів, Неполоміце)
Хорунжий коронний 150 (Радловський ключ)
Мечник коронний 100 (Лянцкорона)
Обозний коронний 130 (Белз, Бродниця, Ковалів)
Сондецький староста 100 (Сондеч з Бженовим)
Бидгоський староста 120 (Сокаль)
Красноставський староста 150 (Холм з єпископством)
Корецький 150 (Рабчице, Пільзно (?), Мушина)
Дмитро Вишневецький 150 (Кременець,Тухів)
Брацлавський стольник 100 (Грубешів)
Мінор 100 (Жидачів, Лусатичі)
(Разом) 3010
Козацькі хоругви
Краківський коней 300
Краківський воєвода 600
Руський воєвода 700
Подільський воєвода 100
Брацлавський воєвода 200
Чернігівський воєвода 200
Венденський староста 100
Вітебський воєвода 200
П. чернігівський 150
Маршалок коронний 500
Хорунжий коронний 600
Обозний коронний 100
Стражник коронний 100
Обозний литовський 150
Подільський генерал 200
Підкоморій познанський 180
Галицький староста 100
Красноставський староста 150
Люблінський староста 200
Яворівський староста 200
Трибунальський староста 150
Луковський староста 100
Овруцький староста 150
Новгородський староста 150
Володимирський староста 150
Звенигородський староста 100
Ольштинський староста 200
Кшечинський (?) староста 150
Житомирський староста 150
Черкаський староста 150
П. Корицький 400
Князь Вишневецький 400
Князь Чарторийський 150
Сенявський 150
Підкоморій белзький 100
Підкоморій новгородський 100
Сандомирський хорунжий 150
Стольник київський 100
Кременецький суддя 100
Брацлавський підсудок 150
Стражник військовий 150
Сапіга 150
Криштоф Сапіга 150
Войський вінницький 150
А. Потоцький 100
Клинський (?) 100
Горський 100
Корицький 200
Калинський 150
Кароль Потоцький 100
Сокол 100
Київський (?) 150
Бутлер 100
Страшевський 100
Конрадський 150
Дембінський 150
Дзедушинський 100
Йордан 100
Хумецький 100
Мустафа 100
Любонцький 100
Убиш 100
Єлень (?) 100
Пясечинський 100
Брестський воєводич 150
п. Радовський 100
Станіслав Коморовський 100
п. Ставинський 150
Вроблевський 150
Прилуцький 150
Мінор молдаванин 100
Корнякт 150
Белзький ловчий 100
Балі (?) 100
Олександр Жолкевський 100
Загоровський 100
Лось 100
Линевський 150
Еліаш Яловецький 100
Селінський 100
Вєлогорський 100
Жечицький 170
Бендзинський 100
Ловчий волинський 150
Стоговський 100
п. чернігівський 100
Чурило 100
Раковський 100
тарногорський(?) староста 100
п. Суходольський 100
Сандомирський воєводич 200
Станіславський 150
Лагодовський 150
Пшилецький 100
Татари (?) 300
(Разом) 15920
Аркебузири великопольські
Влодзинський коней 100
П. Музельський (?) 100
Погорський 100
Кжиштоф Пігловський 100
Ярош Піголовський 100
(Разом) 500
Рейтари
Воєвода мальборкський 600
Конюший ВКЛ 600
Денгоф 600
Ризький староста 600
Сокальський староста 100
Великопольський староста 200
П. Брант 300
Мінор 300
(Разом) 3300
Іноземна піхота
Поморський воєвода 1000
Конюшого литовського 1600
П. Вольф 1600
Убальд 1000
Накєльський 1200
Хорунжий львівський 600
Розражевський 1200
Дуполевський 600
п. Чарнецький 400
Конецпольський 300
(Разом) 9500
Драгуни
Мальборкський воєвода 500
Писар польний коронний 400
Денгоф 500
Корф 500
Хмелецький 100
Разом) 2 000
Угорська піхота
п. краківського 300
Чернігівський воєвода 200
Краківський воєвода 300
Маршалок коронний 200
Обозний коронний 100
Подільський генерал 100
Ловчий волинський 200
Радовський 200
Воєводзинський (?) 100
Кам’янецька залога 300
Сума всього війська:
Гусар 3010 кінних
Козаків 15 920 кінних
Аркебузирів 500 кінних
Рейтарів 3 300 кінних
Драгун 2 000 кінних
Іноземної піхоти 9 500
Угорської піхоти 2 000
(Разом) 36230