Сообщений в теме: 564

[Bestt]

Декілька днів з життя київського студента.День перший. Все як завжди.Лагідні проміні сонця яскраво заграли на шпалерах у студентській кімнаті гуртожитку № 2 Київського університету імені Петра Великого. Студент Петро Зозуленко ледве розплющив очі. Чорні як у справжнього українця. Але трохи червоні. Всю ніч не спав. Вивчав „руський язик”. Точніше його „албанський” діалект. Сьогодні семінар. Обов’язково клятий викладач спитає. Фьодор Ігнат’євіч – викладач, або як він сам себе називав „прєподаватєль”, був корінним москвичем. До Києва був направлений за наказом „Міністєрства образованія Россії” аби привчити малоросів до грамотного „руського язика”. Балакали, що він також є офіцером російських спецслужб, але скоріше за все це брехня була. Господи, як так сталося, що ненька Україна перестала існувати?... …Все почалося з Криму. Коли більш патріотично налаштовані татари всього-навсього ввічливо попросили „рускоязичних” кримчан звільнити тимчасово ринки Сімферополя для проведення мирного розпродажу кавунів, ті з криками „Спасай Россию!” зухвало і жорстоко провели референдум про відділення Кримської автономної республіки від України, зміну назви на „Кримськую область” та воз’єднання вже Кримської області з історичною метрополією. „Іспокон вєков Крим бил рускім!” – казали вони… Президент – наша опора і надія, гарант конституції демократично увів війська у Сімферополь. А крім того у Севастополь. І тут підло вистрілили російські кораблі Чорноморського флоту. А НАТО? НАТО куди ми так і не вступили із-за політичних балачок і продажної політики промосковських донецьких „пацанів” так і не прийшло до берегів півостріва… Потім Московський ОМОН та Рязанська дівізія ВДВ увійшли у Київ. Тепер усіх, хто в’їзжає у нашу колишню столицю зустрічає напис російською мовою: ВАС ПРИВЕТСТВУЕТ КИЕВ – МАТЬ ГОРОДОВ РУССКИХ! …Загалом у Петра був вибір – або піти служити як всі у російську армію, або поступити до університету. Але в армію не хотілося. Добре якщо б в Україні ще довелося б служити. Але більш за все „світила” або Чечня, або далекий Північ, де жив електорат якогось Абрамовича. Хто це такий Петро не знав, але казали, що він згубив не одне покоління талановитих українських хлопців. Ходили легенди про Андрія Шевченка. Мабуть далеко нащадка великого кобзаря. Начебто сам Абрамович вивіз молодого Андрія на „Туманний Альбіон” (це мабуть якась російська тюрма?) і давай там губити його талант. І згубив… Падлюка! В університеті Петро вчився на програміста. Паралельно їх змушували вивчати російську мову. Як класичну – московський діалект, так і екзотичний „албанський” діалект. Мандруючи просторами Інтернету Петро зустрічав ці незрозумілі албанські словєчки: „кг/ам” (мабуть кілограм на амперметр, що це там москалі вимірювали?), „ужоснах”, „мєдвєд” та інші. Всі викладачі були з Росії. Більшість з Москви. Частина з Петербургу. Всіх їх було прислано до Києва аби в найкоротший термін перевчити малоросів розмовляти російською мовою. Розмовляти українською ніхто не забороняв, але в державних закладах на тебе „косо смотрєлі” та „дєлалі нєпонімающіє глаза” якщо чули нормальну людську мову. А на вулиці могли й відлупцювати. Частіше за все цим займались „скінхєди”. Бригади бойовиків найнятих на кошти Лужкова. Вони зненацька підходили і питали: „Как начінається у Пушкіна четвьортая часть Євгенія Онєгіна?” Хто не відповідав одразу – получав по голові товстим томіком цього афроамерікансько-руського поета. Українських викладачів позвільняли з роботи геть усіх. Старий професор Орест Атаманчук наприклад вимушений був тепер жебракувати аби не померти від голоду. Бо його пенсію в гривнях перерахували в рублі один до одного незважаючи на курс, який був за часи незалежності. Тепер це сльози, а не пенсія. Населення було змушене також платити за газ в американських доларах. В обмінні пункти вистроювалися довжелезні черги. Старі, безпомічні пенсіонери, задавлені тяжкою працею на російських олігархів українські робітники, вагітні жінки – всі стояли в черзі, аби обміняти в російських же банках рублі на американські долари аби задовольнити амбіції ненажерливого „ГАЗПРОМА”. Ось він, газовий зашморг на шиї України…Крізь було чутно українські стони…День другий. Затьмарене небо Батьківщини.Падлюка „прєподаватєль” таки вліпив вчора двійку. Підловив на перекладі. Треба було перекласти на „албанську” фразу „Косіл косой косой косой”. А Петро спочатку подумав, що це у когось клавіатура запала. Тепер гуляючи по „Проспєкту Нєкрасова” (колишній Хрещатик) Петро замислившись розглядав вивіски та вітрини магазинів. Крізь була чужа, дивна мова. „Овощной супєрмаркєт”, „Магазін пуговіц”, „Носкі і колготки”... „Остановка імєні Грібоєдова”... Бррр. Від цих слів хотілося з’їсти сала та навернути грам триста горілки. ГОРІЛКИ! Справжньої української з перцем, а не цього сурогату заводу „Кристал”. Тепер і горілки то немає. Скрізь „водка”. В вухах досі стояв голос викладача на останній лекції. Опановували такі слова як „пєрвоє”, „блізость”, „піво”. Це замість „борщу”, „кохання” та „пива”. Петро ненавидів цей язик! Його нудило від прізвищ Достоєвський, Чернишевський. Схожі на польські. Мабуть вони були ляхами. А спробуй спитати навіщо це нам – так ще й можна додому не дійти. Заберуть у КГБ. Он колись Василь прийшов на лекцію у футболці з Вакарчуком. Співаком з гурту „Океан Ельзи” якого забили насмерть п’яні рязанські ВеДеВешнікі. Більше Василя ніхто не бачив. Кажуть загинув десь під Москвою, будуючи 10 автомобільне кільце навколо столиці. Нащо москалям стільки кілець? Вони ж не назгули? Чи може? ... Ні. Начебто рогів та хвостів не видно.Хотілося заспівати заборонений гімн „Ще не вмерла України ні слава ні воля!”. Петро і заспівав. Але про себе. Подумки. Відразу ж відчув як забилося серце. Розпрямилися плечі. Гордим став погляд. Але за „Ще не вмерла...” можна було отримати чималий строк ув’язнення. Або до „психушки” потрапити. Там КаГеБешні злочинники в біліх халатах промивали всім мозок. Скоріш за все пивом „Балтіка № 9”. Мозок у людини від крепкого пива склеювався і людина починала нести всіляку нісенітницю типа „Да здравствуєт Путін!” та „Лужков наш мер!”. Жах! Незліченні злочини окупантів на українській землі. Всюду висять їхні тисячолітні прапори –триколори. На лекціях по історії викладач (теж москвіч) розповідав, що начебто Московські дружинники повертаючись із походу на Константинопіль прихватили з собою такий прапор. Зомбіруєт. Падлюка! Адже всім відомо, що це Київські дружинники разом з Дніпропетровськими час від часу налітали на Константинопіль. І взагалі як вони люблять перекручувати нашу історію. Ми то українці пішли від скифів. На відміну від руських, які пішли від мавп. Ближче всіх до нас українців білоруси. Вони пішли від скіфського загону вершників, які заплутали у Біловежській пущі. Ех, брати-білоруси. Задурив вам голову ваш колишній голова колгоспу. Ваш бацька. Сам зараз на пенсії. В Москві живе. На вкрадені у білоруського народу долари. Ну да ладно. Ви самі його обирали „чєстно”. От і їжте тепер. Ось такі думки і роїлися в голові у Петра, крокуючого по проспєкту Некрасова. Над проспєктом небо затьмарювалось. „Мабудь злива буде” – подумав Петро. На колишньому Майдані Незалежності, тепер він називався „Площадь Воссоєдінєнія-2” йшли роботи по встановленню сцени. Через дві години тут мав відбутися концерт Йосипа Кобзона, гуртів „Рукі ввєрх” і „Ласковий май”. Кияни нормальні люди. Вони б не пішли на цю попсу. Але ОМОН зранку нагнав натовп. Оціплення було скрізь. Нікого не випускали. „На майдані колись сиділи в наметах? Тепер музику послухаєте.” – жартували московські міліціонери. Після концерту мав відбутися публічний розстріл відомого архітектора. Він на нещодавно відкритому пам’ятнику В.В.Путіну припустився помилки. Написав „Путєн”. Звідкіля йому, західноукраїнському бандерівцю за походженням було знати як пишеться прізвище російського президента? Він і газет то російських не бачив ніколи в житті. Скандал був знатний. Причому сам Володимир Володимирович був присутній на відкритті пам’ятника собі. Трійка (трибунал) швидко винесла вирок – розстріл. Нічого – подумав Петро – повстане народ України. Поверне собі владу на своїй землі. З проспєкта Нєкрасова, Петро пішов по колишній вулиці Богдана Хмельницького. Тепер вона називалась вулиця Колхозная. В очі кинулось оголошення про футбол: Спартак Київ – Зєніт Дніпропетровськ. „Навіть нашу гордість Динамо окрестили у Спартак. А Дніпро? Який ще Зєніт? Ця команда завжди називалась „Дніпро” – подумки лаявся Петро. День добігав кінця...День третій. Опір.Перекличка студентів.- Сємьон Пушкарьов – я!- Маріна Пєтухова – я!- Пьотр Кукушкін. Тиша. Ще раз.- Пьотр Кукушкін?! Голосніше. Знову тиша. І тут Петра понесло...- Який я Кукушкін? Моє прізвище Зозуленко! А ти Семен? Який ти Пушкарьов? Ти ж Гарматний! І ти Маринка. У тебе нормальне прізвище Півень! Кляті москалі! Навіть імен-прізвищ українських нас позбавили! Петро хлопнув підручником об стілець. Все! Він автоматично був вже екс-студентом. Після такого прояву національної свідомості двері університету були перед ним зачинені назавжди. Але страшне було ще попереду. Не встиг він вийти з дверей університету, як опинився у чорному „воронку”. КГБ дістало його таки. Швидко працюють....Світло настільної лампи нестерпно било в очі. Слідчий київського відділення КГБ спокійно курив „Яву”. - Ну что же ви, молодой чєловєк, буянітє? – без погрози в голосі спитав слідчий.- Я? - Нє прідурівайтєсь. – вже трохи загрозливіше продовжив слідчий. – Хотітє на строітєльство 10-й кольцевой дорогі под Москвой?- Ні. Не хочу.- От і добре. – раптом слідчий перейшов на українську мову.- Чого вам від мене треба? – відповів Петро. А сам подумав: „Невже слідчий теж українець? Може як земляк не буде жорстоко прискіплюватись?”- Я рахую, що в слідуючий раз таке не повториться? – лагідно спитав слідчий.- Повториться! – вигукнув Петро, а сам подумав: „Все ж не українець. Українці так не кажуть. „Слідуючий”, „рахую”. Це русизми. Маскується під свого!”- Ух ти какой! А я то подумал, что ти просто раскажеш хто тєбя надоуміл-научіл такіє вещі говоріть. Я запішу да і отпущу тєбя домой. А ти вон как? – слідчий наче надав другий шанс Петру.- Не дочекаєшся, окупант! Ще не вмерла України ні слава ні воля! Закачайте собі свій газ в дупу! – це були останні слова Петра...

[Gloom]

Респект!хоть и грусно...

[Bestt]

хоть и грусно...

Да. Не совсем весело получилось. И ведь такое может случиться.

[Smerty.NET]

ДА уж... Но тема - правильно сделана, ИМХО... Иногда хочется не только по-смеятся. но и погрустить... Ну ,например, - проигрыш любимой команды... Потеря девушки... друга... или денег.. и вообще... просто из-за осени

[Vantala]

ДА уж... Но тема - правильно сделана, ИМХО... Иногда хочется не только по-смеятся. но и погрустить... Ну ,например, - проигрыш любимой команды... Потеря девушки... друга... или денег.. и вообще... просто из-за осени

Вот из-за осени грустить ну совсем ни к чему, осень - красивая а вот из-за уходящего лета, из-за того, что хорошего всегда так мало - да, это немного грустно...
А тема и правда к месту.

[Vitayt]

Хотя изначально задумка была написать юмористический рассказ

[Svetlako]

Не совсем весело получилось. И ведь такое может случиться.

? Я думаю, о чем тут девушки украинские грустят? А это хлопцы сидят и об москальской оккупации горюют. Ню-ню...Читал тут бред по поводу этой самой оккупации в другом - историческом изложениию Идет перечисление самых ярких руководителей советско-москалького этапа оккупации, принесших горе Украине: Ленин, Сталин, Андропов, Горбачев... Чувствую что-то в перечислении не то... Ба! Так среди клятых москалей не перечислены Хрущ и Брежень!!! Ага! Попались! У нас тоже была клятая хохляцкая оккупация, которой руководили убийцы русского народа Хрущов (на его совести - уничтожение рускоой деревни путем укрупнения колхозов и передача оккупантам исконных русские земли ) и Брежнев (ну это вообще в застой нас ввел - чтобы оккупантам легче жилось) . А там еще был грузинский оккупант - под псевдонимом сталин - ну об нем мы еще с Мишей Саакашвили потолкуем; мы ему реститутций-то выпишем за разорение страны. Пусть отвечают грузины! Не сумели воспитать правильного Иосифа - теперь придется платить!

[Smerty.NET]

'Click here to open new window';}" onmouseover="if(this.resized) this.style.cursor='hand';" onclick="if(this.resized) {window.open('http://totalwar.fun/board/style_images/to_u.gif');}" /> Svetlako

[Vitayt]

'Click here to open new window';}" onmouseover="if(this.resized) this.style.cursor='hand';" onclick="if(this.resized) {window.open('http://totalwar.fun/board/style_images/to_u.gif');}" /> Svetlako

Не горюем - проводим учения

[Золд Горыныч]

'Click here to open new window';}" onmouseover="if(this.resized) this.style.cursor='hand';" onclick="if(this.resized) {window.open('http://totalwar.fun/board/style_images/to_u.gif');}" /> Svetlako
Черненку забыл ))) правда не долго аккупировал Кремль, но делов наделать тоже успел, и даже до того как главнюком стал.