Сообщений в теме: 17

[Alias]

Кто может что сказать об этом ("загадки-интриги" или норм)?
https://inpleno.com....oe-hanstvo.html

[Vendigo]

Alias, ну ХЗ

 

Провести расследования Крымского ханства и Византии...

 

https://inpleno.com....ovskiy-AN.html

 

http://vremennik.biz...домановский-а-н

[dlook]

Кто может что сказать об этом ("загадки-интриги" или норм)?
https://inpleno.com....oe-hanstvo.html

Не читал, но автора знаю.

Должно быть ОК.

[Anri]

В.В. ПЕНСКОЙ. ВОЕННЫЙ  ПОТЕНЦИАЛ  КРЫМСКОГО  ХАНСТВА В  КОНЦЕ  XV – НАЧАЛЕ  XVII в.
http://dspace.bsu.ed...nskoi_.indd.pdf

Т.Литвин. К вопросу об использовании огнестрельного оружия и элементов регулярного строя в Крымском ханстве в XVI-XVIII веках
http://mil.sevhome.r...vi-xviii-vekah/

Озер Купели. ПОХОДЫ КРЫМСКИХ ТАТАР И ТУРОК-ОСМАН ПРОТИВ ИРАНА
https://cyberleninka...an-protiv-irana

[Anri]

Шейхумеров А.А. Организационная структура крымскотатарского войска (XV–XVIIIвв.)
http://www.reenactor...Cheixymerov.pdf

Гайворонский А.Е. К вопросу о христианских подразделениях в армии Крымского ханства
http://annales.info/...ll/krymarmy.htm

Илья Зайцев. Крымские ханы: портреты и сюжеты
https://www.academia...ция._Весна_2003

 

Вирський Д. Війни українні хроніки татарського прикордоння України (ХVI – середина XVII ст.)

http://shron1.chtyvo...yna_XVII_st.pdf

Згаданий «зацний мурза» бився затято. Смертельно поранив двох «пахолків» (бойових слуг): одного стрілою, яка пр ойшла наскрізь через свитку, панцир та навіть тіло «прудкого коня» (яким вояк прикрився?), другого («пахолка Пана Яшевського»), рубонувши по голові через шолом («шишак»). Але в цей час «його списами з усіх боків пробили/ і як упав на землю, зараз уморили». Зауважимо тут, що в усіх описаних Папроцьким двобоях успіх жовніра визначається переважно списом, а татарин завжди б’ється спочатку стрілою, потім – шаблею.

Далі у Папроцького подаються імена кожного татарського вождя, опис його прапора-«корогви» (байрака) та кількість/ якість його підлеглих. До речі, зауважу популярність у татарських підрозділів 1575 р. білого кольору – він присутній в усіх шести описаних корогвах. Взагалі «порядок»-шикування татарського війська поданий Папроцьким як вигляд армії на марші (армії вторгнення). Попереду 15-тисячний корпус Адил-Гірея, що йде «вкупі, [і] найменше не розходячись» (мав «корогву білу і червону/ Китайкою дві сажені уздовж розпущену. З двома фарбованими хвостами кінськими»). Тут багато було і особистих мурзівських корогв, що зрозуміло для загону вождя походу. Далі корпус-тумен Газі-Гірея («корогва біла і зелена/Китайкова/ хвостами також оздоблена»). Мав вісім корогв мурз, а загалом 10-тисячний загін підлеглих. За ним Алп-Гірей з 10 тисячами (корогва «біла, також здвома хвостами червоними/ і третій додав зелений»). Мурзи приньому десять своїх корогв мали. Саадет-Гірей (Садиб-Гірей) (корогва «з кута» – себто розширеним униз трикутником? – «і досить оздобними/ червоної, білої тафти прапорці довгі»). Двадцять п’ять корогв тут мурзівських було. Усі разом – 15-тисяч вояків (тут слід враховувати, що Саадет-Гірей був старшим сином нащадка престолу, відтак мав приваблювати кримську знать напевно не менше, ніж престижний корпус вождя походу). Далі йдуть війська «васалів Криму»: ногайці Малого Ногая(8 тисяч) під проводом Селямет-Гірея (Оржельський зве його «сином хана їх [ногайців] орди»). У них корогва, «оздоблена також хвостами гарно, з білої китайки була»).За ними закубансько-північнокавказькі черкеси (7 тисяч) з корогвою з білого атласу («китайки») та 12 мурзами з власними бунчуками-прапорцями. Ім’я ватажка їх Папроцькому невідоме (у Оржельського – це «інший ханський син»; з Гіреїв знаний нами як учасники походу – «вільними» для заняття цієї посади є Бахт-Гірей (Буврат-Гірей), Девлет-Гірей та Мурад-Гірей). Нарешті найближчі сусіди тогочасної України – добруджці та білгородці (разом 10 тисяч) на чолі з Бакаєм та Сьозою(Оржельський зве Бакая і Сьозу вождями лише білгородських татар (10 тисяч) та подає з ними ще якогось «мурзу» (вождя добруджців?) з 7 тисячами кінноти). Останні, напевно, як головні знавці терену, «їх усіх/ вели днем також і вночі». З лівого боку знаходився корпус прикриття – 12 тисяч – на чолі з не названим на ім’я ханським зятем (мав власну білу корогву з двома червоними і третім зеленим хвостами). Наявність такого корпусу лише зліва, напевно, пов’язана з тим, що тільки звідти чекали на можливий удар польного гетьмана М. Сенявського (коли минали Хмільник). Позаду йшли два невідомих мурзи з 10 тисячами (за Оржельським, загін цей нараховував лише 2 тисячі осіб на чолі з Арсеном (Arsennus, Arsenius) та Денну (Dennuus, Denus)). Вони доглядали за кількома – на кожного вершника – кіньми, взятими, аби «здобич на них виносить». Стерегли війська від несподіваних нападів з боків ще 10 тисяч добірних вояків-«комоньців». До речі, термін «комоньці» пояснює Оржельський. За ним, це вояки з одним конем, а не як інші, які рухалися удвуконь, пересідаючи з одного на другого для швидкості. Зрозуміло, що одноконні вершники готові були вступити в битву відразу. Очолював їх, за Оржельським, «син мурзи» (може того товариша Бакая і Сьози?). Ще далі – «на узбіч» від «комоньців» – бігли сторожі (напевно, в усі чотири боки), по 1 тисячі чоловік – загони досвідчені, «хлопець в хлопця». Зауважимо, що, за Оржельським, з цього корпусу по 2 тисячі йшли з лівого та правого боків від війська, а решта – трохи за ними (напевно, аби прийти на допомогу в разі потреби).

 

[Alias]

Микола Горбань "Аргати і ренджипери 1753 року"
Про українських "заробітчан" в Кримському ханстві 18 ст.
https://m.facebook.c...100001978548981

[Anri]

[Anri]