Вот книга про сабжу. Я считаю ее более или менее правдивой. А так как история наука не точная - спорить бесполезно.
]]>]]>http://exlibris.org.ua/wijsko/]]>]]>
хорошая книга читается легко но боюсь научной ценности мало так как ссылок на документы и сточники того времени я там не нашел
вобщем ладно панове хотите верить красочным идеологиям пожалуйста я предпочту сухие факты
вот вам ссылочка почитайте на досуге
автора обвинить в украинофобии уж ни как нельзя но труд его действительно исторический и много интересного там найдете
Дмитро Яворницький
ІСТОРІЯ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ
]]>http://exlibris.org....acks/index.html]]>
вот некоторые цитаты
У 1469 році численне татарське військо, яке сформувалося за Волгою із втікачів, розбійників та вигнанців і назвалося козаками, за словами польського історика Длугоша, пройшло від Волги за Дніпро і спустошило Поділля. 1492 р., за того ж князя Івана III і кримського хана Менглі-Гірея, стали відомі ординські козаки. 1501 р. Іван III скаржився турецькому султанові на азовських козаків, від яких дуже страждали його посли й купці. Дещо пізніше син Івана III, Василь Іванович вимагав від султана, щоб той заборонив азовським і білгородським козакам допомагати Литві, яка воювала з Москвою; тоді ж, коли російський посол в Азові Коробов вимагав провідників для проїзду степами, йому відповіли, що у провідники, через відсутність азовських козаків, йому нікого дати. У 1510 році відомими були козаки в Білгороді, або Акермані, Перекопі й Криму. У Криму на той час усі татари поділялися на три стани: угланів чи уланів, князів і козаків; улани належали до вищого стану; князі — до середнього, який володів поземельною власністю, але постійно воював і отримував від цього здобич; козаки — до нижчого стану. Кримський хан Менглі-Гірей, укладаючи договір з російським царем Іваном Грозним, обіцяв не дозволяти «воювати ні уланам, ні князям, ні козакам». Того ж 1510 року великий князь литовський Сигізмунд І скаржився кримському ханові на перекопських козаків, що нападали на литовські землі. У 1516 році кримський хан Мухаммад-Гірей писав Сигізмунду І, що напад татар на Україну вчинили білгородські козаки. У 1550 році литовський письменник Михалон Литвин серед різних татарських орд згадує і козацьку орду. У 1561 році перекопський цар писав королеві Польщі Сигізмунду Августу про бажання 24-х білгородських татарських козаків послужити литовському володареві у поході на землю московську, у прикладеному до листа списку всі імена східного походження: Аглаберди, Алі-чембей, Акмалла-ага, Бакай-ага, Бассан-алі, Джарли-ага, Чабан-ага та ін.
Але поряд із козаками-прикордонниками та їхніми начальниками-старостами зрідка діяли й незалежні «купи» козаків під старшинством власних ватажків. Своїх ватажків козаки називали гетьманами (від німецького hauptmann — капітан) і початково надавали цьому слову значення взагалі ватажка, не пов'язуючи його з уявленням ні про адміністративну, ні про судову владу, як було згодом. Метою першого переміщення українських козаків з міст у степи, як видно з наведених свідчень 1489, 1499, 1552 років, були воєнні й промислові інтереси. Одні з них уже на той час воювали біля Бугу з татарами; інші, як рибалки, звіролови, пасічники, дрібні торговці, вирушали до Дніпра за здобиччю
Третьою причиною появи південноукраїнського козацтва було існування у Білгороді, Криму й Азові татарських козаків. Ідучи в степи за звіром, дичиною, для скотарства і бджолярства, випливаючи в річки й лимани по рибу й сіль, українці постійно стикалися з татарськими козаками й поступово переймали від них як окремі слова, так і одяг, зброю, самі прийоми бою і назву козаків
Так чи інакше, але документальні дані свідчать, що спочатку на півдні теперішньої Росії з'явилося татарське козацтво, за ним виникло й організувалося городове, українське козацтво. За городовим, українським виникло низове або запорізьке. Вирушаючи з Київського воєводства на пониззя Дніпра за рибою, бобрами, сіллю, дикими кіньми та іншою здобиччю, городові козаки насиджували там місця для низового запорізького або вільного козацтва, не підлеглого ні воєводам, ні старостам, а лише власним ватажкам або отаманам. Звичайно, громада низових козаків склалася не відразу, а поступово, і чисельність її зростала за рахунок різних людей, невдоволених існуючим у польсько-литовській державі ладом, які шукали виходу зі свого скрутного становища.
На історичній арені Вишневецький уперше з'явився 1550 року, коли польський король призначив його старостою Черкаського й Канівського повітів. Яким він був старостою нам невідомо, відомо лише, що на цій посаді він перебував лише три роки: отримавши відмову від короля Сигізмунда Августа на прохання про якесь надання, Вишневецький, за давнім правом служилих людей добровільно покидати короля, пішов з Польщі в Туреччину і став на службу до турецького султана: «
А від'їхав він з усією своєю дружиною, тобто з усім тим козацтвом чи хлопством, котре біля нього перебувало», — писав про Вишневецького Сигізмунд Август Радзивіллу Чорному 15 червня 1553 року.
вот вам пример как основатель сичи и славнейший казак Дмитрий Вишневецкий успел и турецкому султану послужить
Сообщение отредактировал alexvbud: 28 июля 2009 - 14:12
Я ИСКАЛ ОРАКУЛА ЧТОБЫ СПРОСИТЬ ЗАЧЕМ ЖИТЬ, А ОРАКУЛ ИСКАЛ МЕНЯ ЧТОБЫ СПРОСИТЬ КАК Я ЭТО ДЕЛАЮ
Казаки могли за деньги охранять купеческие караваны (от татар, гык). Но не идти всем войском в службу своим ворогам, с которыми они чуть ли не каждый день сражаются.
, эх не зря я в историческом не пишу ничего, чтобы не влазить в прения.Ну да ладно. Теперь по делу - а может сделать найм нетяг разным, для различных фракций. Например: "христианские" фракциям нетяги будут доступны с несколькими лычками опыта (2-4) и много, а "мусульманским" (татарам, османам) - без опыта, и чтобы появление в пуле найма, для мусульманских фракций, было медленным. Это будет, как бы, отображением такой ситуации - татары захотели "пощипать", например поляков или московитов, ну и договорились с каким-то запорожским отаманом (не со всей Сечью, а именно с одним из известных предводителей) для совместного участия в оном мероприятии.
