Гм. А про симфонию вы слыхали?Вообще у нас у православных Царь выше Церкви )
Мазепа
Автор
Шибайголова
, дек 13 2006 00:37
Сообщений в теме: 438
#261
dlook
-
- Шляхта
-
- 1 245 сообщений
CiЧовий дiд
- Откуда:Киев
-
Награды:
- Создатель:Weimarer Republik – Die Kampfbünde
Слава: 242
Отправлено 17 ноября 2007 - 13:04
#262
Золд Горыныч
-
- Шляхта
-
- 16 139 сообщений
СиЧевой Дiд
- Откуда:ВКО, РК
- Прозвище:Контра
-
Награды:
- Создатель:Ogniem i Mieczem:TW Ogniem i Mieczem 2: TW
Слава: 607
Отправлено 17 ноября 2007 - 13:22
'Click here to open new window';}" onmouseover="if(this.resized) this.style.cursor='hand';" onclick="if(this.resized) {window.open('http://totalwar.fun/board/style_images/to_u.gif');}" /> dlook що там?
Каждый волен выбирать свою сторону.
#263
Singleknight
-
- Сердюк
-
- 596 сообщений
Козак
- Откуда:Україна. Київ.
- Прозвище:КривжаВидар
-
Награды:
Слава: 49
Отправлено 17 ноября 2007 - 16:17
Таки ж да! Википедия отличная весчь!
Історія
Українська і білоруська писемні мови XIV — 1-ї пол. XVI ст. представлені головним чином юридичними документами: дарчими і купчими грамотами, заповітами тощо, їхня мова (див. Західноруська писемна мова; південноруська, українсько-білоруська) — це колишній діловий стиль літератури Київської Русі (див. Давньоукраїнська мова), збагачений місцевими словами й формами, а також запозиченнями з інших мов. Фонетична і морфологічна системи української мови у грамотах повністю утвердилися, хоч і розходилися часто з традиційною системою письма. Поширювані в Україні й Білорусі в XVI ст. єресі (социніанство, реформація) зумовили проникнення елементів простої мови — в основі своїй мови юридичних документів — у конфесійну літературу, а також у полемічну і художню.
З розвитком багатостильової літератури пробуджувалась національна свідомість. В Україні в ост. чверті XVI ст. розвивається панегірична література, в якій прославляються подвиги світських і духовних осіб у їхній боротьбі проти іноземних завойовників, проти католицизму. Поширенню староукраїнської літературної мови сприяла діяльність церковних братств, в які організовувалось міщанство. Вони виникають у Львові, Рогатині, Городку, Бересті (Бресті), Перемишлі, Комарні, Сатанові, Галичі, Красноставі, Більську, Києві, Луцьку та ін. містах. Українська поезія кін. XVI ст. ще бідна на тропи, проте для неї вже характерні ті ключові слова, які згодом визначатимуть особливості барокових творів. Тематично поезія XVI ст. пов'язана з проповідницькою й агіографічною літературою Київської Русі. У ній часто згадуються давні князі, які запровадили в Русі християнство і спорудили величні храми, київські святі подвижники. Автори віршів намагалися писати церковнослов'янською мовою, але не могли уникнути українізмів — лексичних, фонетичних і граматичних під впливом ділової староукраїнської мови. Абстрактна лексика була переважно церковнослов'янського походження. Активно входили в староукраїнську поезію й власне українські слова. Уже на початку XVI ст. староукраїнською мовою створюється багата полемічна література. Її особливістю є широке використання термінологічної лексики.
У XVII ст. в лексиці староукраїнської мови відбуваються активні процеси творення нової суспільно-політичної та адміністративно-правової лексики. З'являються назви нових суспільних станів (козацтво, поспольство, городовая старшина, чернь, шляхетные и посполитые люди, войсковые люди), утверджуються давні і виникають нові назви військових і цивільних посад. Розширення тематики ділових документів, творів ін. стилів, зокрема художніх, веде до поповнення лексики старої української мови суто народними словами.
XVII ст. збагатило укр. культурне життя такими працями, як «Грамматіки славенския правилноє Сvнтаґма» Мелетія Смотрицького (1619) та її анонімна скорочена переробка «Грамматіки или письменница языка Словенского» (1638), «Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованїє» Памва Беринди (1627) та ін. Вони значною мірою унормували як тодішню церковнослов'янську мову (Лаврентій Зизаній), так і староукраїнську літературну мову. Граматикою староукраїнської. мови була «Грамматика словенская» І. Ужевича (1643, 1645). Активно розвивається барокова староукраїнська література, мова якої насичена образними словами. Розбудові староукраїнської літературної мови в XVII — на поч. XVIII ст. сприяла Києво-Могилянська колегія (згодом академія), яка згуртувала навколо себе видатних наукових і літературних діячів: Йоаникія Галятовського, Лазаря Барановича, Антонія Радивиловського, Інокентія Гізеля, Варлаама Ясинського, Стефана Яворського, Дмитра Туптала, Івана Величковського та ін. Києво-Могилянська академія була й осередком розвитку драми. Твори цього жанру написані староукраїнською літературною мовою і практично не відрізняються від мови поезії: українські фонетичні, граматичні і лексичні особливості в ній виявляються досить виразно.
Проте на кін. XVII — поч. XVIII ст. мова драм досить істотно змінюється: староукраїнську мову поступово змінює т. з. слов'яноруська, тобто значною мірою церковнослов'янська. У проповідницькій літературі, зокрема в «Ключі разумЂнія…» Йоаникія Галятовського, зростає кількість запозичень у сусп.-політ. лексиці. У XVII — на поч. XVIII ст. була поширена літописна література, пов'язана переважно з національно-визвольною війною під проводом Б. Хмельницького. Мова літописів неоднорідна. Якщо в «Літописі Самовидця» вона староукраїнська, то в пізніших літописах, зокрема Самійла Величка, із значною домішкою церковнослов'янських слів і форм.
У 1720, коли російський цар Петро І затвердив указ Синоду про те, що в Києві і Чернігові книжки мають друкуватися тільки такою мовою, яка нічим не відрізняється від московської, над староукраїнською літературною мовою нависла серйозна загроза. Наступні синодальні укази з вересня 1721, січня й грудня 1727, березня 1728 щораз більше обмежували діяльність Києво-Печерської друкарні. Церковна література відтоді видавалася лише церковнослов'янською мовою. Загальмувався й розвиток українською мовою навчальної та художньої літератури. Залишалася тільки рукописна українська література, представлена колядками, різдвяними віршами, виголошувана спудеями й мандрованими дяками, а також традиційні ділові документи, діаріуші, різноманітні господарські й лікарські довідники та порадники. Друкована ж література писалася слов'яноруською мовою.
Слов’яноруська мова, що витиснула староукраїнську, була штучним витвором, що спирався тільки на церковнослов'янську мову. Українські автори XVIII ст., пишучи свої твори, свідомо чи несвідомо хотіли влитися в загальноросійський культурний контекст. Навіть більше — вони творили його, бо російська література з їхньою участю тільки-но починала розвиватися. Г. Сковорода філософські твори писав російською мовою, свідомо звертаючись час від часу до українізмів. Служачи культурним потребам українців, і слов’яноруська мова і мова Г. Сковороди витискали з ужитку вже освячену двома століттями староукраїнську літературну мову. Таким чином, обидві літературні мови — слов'яноруська і російська об'єктивно відігравали деструктивну роль щодо староукраїнської мови. Але, руйнуючи староукраїнську мову і відкриваючи тим самим простір для поширення в Україні російської літературної, ці штучні мови розчищали місце для творення нової української літературної мови — уже не на церковнослов'янській, а на суто народній основі.
Приклад
* Гл̃ющи(м) бо Грекω(м) / παυ̃σον τήν γλώσσαν σο̃υ από κάκου και χείλη σο̃υ του̃ μή λαλη̃σαι δόλον.
* Славέнски прεвóдимъ, Оудέржи язык(ъ) свóй ω(т) зла / и оустнѣ́ своѣ έжε нε гл̃áти лсти:
* Руски исто(л)кóвуεмъ / Гамýй языкъ свой ω(т) злогω, и оуста твои нεхай нε мовятъ зрады.
(Мелетій Смотрицький, «Грамматіки славенския правилноє Сvнтаґма»)
[ред.] Мова
Въ 1848 роцѣ вопрошали насъ, що мы? Мы сказали, що мы всесмиреннѣйшіи Ruthenen (Господи! Если бы праотцы наши узнали, що мы сами прозвали себе тымъ именемъ, якимъ окрестили насъ во время гоненія наши найлютѣйшіи вороги, они въ гробахъ зашевелили-бъ ся.) […] А може вы русскіи? допрошалъ насъ Стадіонъ. Мы кляли душу-тѣло, що мы не русскіи, не Russen, но що мы таки собѣ Ruthenen, що границя наша на Збручѣ, що мы отвращаемся отъ такъ званыхъ Russen, яко отъ окаянныхъ шизматиковъ, съ которыми ничого вспольного имѣти не хочемъ. Якое ваше письмо? допрошали насъ далѣй. Мы сказали, що письмо наше тое, що въ церковныхъ книгахъ, и знову кляли душу-тѣло отъ гражданки […], которой мы отрицаемся, яко чужой.
Бо тогды настрашилибы ся насъ были, щобы мы, связаны исторіею тысячилѣтною, обрядомъ церковнымъ, языкомъ и литературою съ великимъ русскимъ народомъ, не забагли коли отъ Австріи оторватися, и не были насъ допустили до свободъ конституційныхъ, были бы насъ слабенькихъ тогды придушили, щобысьмо и не дыхнули дыханьемъ русскимъ.
«Слово», 1866
[ред.] Дивіться також
* Староукраїнська літературна мова
* Давньоукраїнська мова
[ред.] Джерела
* Літопис
[ред.] Література
* Житецкий П. Очерк лит. истории малорус. наречия в XVII в. с приложением словаря книжной малорус. речи по рукописи XVII века. К., 1889;
* Огієнко І. Укр. літ. мова ХVІ-го ст. і укр. Крехівський Апостол 1560-х p., т. 1 — 2. Варшава, 1930;
* Грунський М. К., Ковальов П. К. Нариси з історії української мови. Л., 1941; Hrabec S., Lehr-Splawinski Т., Zwolinski P. Rozwoj jezyka ukrairiskiego. «Kwartalnik Inst. pol.-radzieckiego», 1955, 1/2;
* Булаховський Л. А. Питання походження української мови. К., 1956;
* Гудзій М. К. Укр. інтермедії ХVІІ-ХVIII ст. В кн.: Укр: інтермедії ХVІІ-ХVIII ст. К., 1960;
* Худаш М. Л. Лексика укр. ділових док-тів кін. XVI — поч. XVIII ст. К., 1961;
* Німчук В. В. Памво Беринда і його «Лексіконъ славенорωсскій и имень тлъкованїє». В кн.: Лексикон словенороський Памви Беринди. К., 1961;
* Граматика слов’янська І. Ужевича. К., 1970;
* Чепіга І. П. Визначна пам'ятка укр. письменства. В кн.: Зіновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті. К., 1971;
* Іваньо І. В. «Поетика» Митрофана Довгалевського. В кн.:
* Довгалевський М. Поетика. (Сад поетичний). К., 1973;
* Русанівський В. М. Слов'ян. міжмовні зв'язки і формування функц. стилів української літературної мови XVI — XVII ст. Доповідь на VII Міжнар. з'їзді славістів (Варшава, серп. 1973 p.). К., 1973;
* Горобець В. Й. Лексика істор.-мемуар. прози першої половини XVIII ст. К., 1979;
* Чепіга І. П. «Ключ розуміння» Іоаникія Галятовського — видатна пам'ятка української мови XVII ст. В кн.: Галятовський І. Ключ розуміння. К., 1985;
* Німчук В. В. Мовознавство на Україні в XIV-XVII ст. К., 1985;
* Дэже Л. Укр. лексика серед. XVI века. Няговские поучения (словарь й анализ). Дебрецен, 1985; Возняк М. С. Історія укр. літератури, кн. 1 — 2. Л., 1992-94;
* Огієнко І. Історія укр. літ. мови. К., 1995;
* Грушевський М. С. Історія укр. літератури, т. 5-6. К., 1995-96.
Вот если кто язік казаков учить захочет ссілки:
Історія
Українська і білоруська писемні мови XIV — 1-ї пол. XVI ст. представлені головним чином юридичними документами: дарчими і купчими грамотами, заповітами тощо, їхня мова (див. Західноруська писемна мова; південноруська, українсько-білоруська) — це колишній діловий стиль літератури Київської Русі (див. Давньоукраїнська мова), збагачений місцевими словами й формами, а також запозиченнями з інших мов. Фонетична і морфологічна системи української мови у грамотах повністю утвердилися, хоч і розходилися часто з традиційною системою письма. Поширювані в Україні й Білорусі в XVI ст. єресі (социніанство, реформація) зумовили проникнення елементів простої мови — в основі своїй мови юридичних документів — у конфесійну літературу, а також у полемічну і художню.
З розвитком багатостильової літератури пробуджувалась національна свідомість. В Україні в ост. чверті XVI ст. розвивається панегірична література, в якій прославляються подвиги світських і духовних осіб у їхній боротьбі проти іноземних завойовників, проти католицизму. Поширенню староукраїнської літературної мови сприяла діяльність церковних братств, в які організовувалось міщанство. Вони виникають у Львові, Рогатині, Городку, Бересті (Бресті), Перемишлі, Комарні, Сатанові, Галичі, Красноставі, Більську, Києві, Луцьку та ін. містах. Українська поезія кін. XVI ст. ще бідна на тропи, проте для неї вже характерні ті ключові слова, які згодом визначатимуть особливості барокових творів. Тематично поезія XVI ст. пов'язана з проповідницькою й агіографічною літературою Київської Русі. У ній часто згадуються давні князі, які запровадили в Русі християнство і спорудили величні храми, київські святі подвижники. Автори віршів намагалися писати церковнослов'янською мовою, але не могли уникнути українізмів — лексичних, фонетичних і граматичних під впливом ділової староукраїнської мови. Абстрактна лексика була переважно церковнослов'янського походження. Активно входили в староукраїнську поезію й власне українські слова. Уже на початку XVI ст. староукраїнською мовою створюється багата полемічна література. Її особливістю є широке використання термінологічної лексики.
У XVII ст. в лексиці староукраїнської мови відбуваються активні процеси творення нової суспільно-політичної та адміністративно-правової лексики. З'являються назви нових суспільних станів (козацтво, поспольство, городовая старшина, чернь, шляхетные и посполитые люди, войсковые люди), утверджуються давні і виникають нові назви військових і цивільних посад. Розширення тематики ділових документів, творів ін. стилів, зокрема художніх, веде до поповнення лексики старої української мови суто народними словами.
XVII ст. збагатило укр. культурне життя такими працями, як «Грамматіки славенския правилноє Сvнтаґма» Мелетія Смотрицького (1619) та її анонімна скорочена переробка «Грамматіки или письменница языка Словенского» (1638), «Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованїє» Памва Беринди (1627) та ін. Вони значною мірою унормували як тодішню церковнослов'янську мову (Лаврентій Зизаній), так і староукраїнську літературну мову. Граматикою староукраїнської. мови була «Грамматика словенская» І. Ужевича (1643, 1645). Активно розвивається барокова староукраїнська література, мова якої насичена образними словами. Розбудові староукраїнської літературної мови в XVII — на поч. XVIII ст. сприяла Києво-Могилянська колегія (згодом академія), яка згуртувала навколо себе видатних наукових і літературних діячів: Йоаникія Галятовського, Лазаря Барановича, Антонія Радивиловського, Інокентія Гізеля, Варлаама Ясинського, Стефана Яворського, Дмитра Туптала, Івана Величковського та ін. Києво-Могилянська академія була й осередком розвитку драми. Твори цього жанру написані староукраїнською літературною мовою і практично не відрізняються від мови поезії: українські фонетичні, граматичні і лексичні особливості в ній виявляються досить виразно.
Проте на кін. XVII — поч. XVIII ст. мова драм досить істотно змінюється: староукраїнську мову поступово змінює т. з. слов'яноруська, тобто значною мірою церковнослов'янська. У проповідницькій літературі, зокрема в «Ключі разумЂнія…» Йоаникія Галятовського, зростає кількість запозичень у сусп.-політ. лексиці. У XVII — на поч. XVIII ст. була поширена літописна література, пов'язана переважно з національно-визвольною війною під проводом Б. Хмельницького. Мова літописів неоднорідна. Якщо в «Літописі Самовидця» вона староукраїнська, то в пізніших літописах, зокрема Самійла Величка, із значною домішкою церковнослов'янських слів і форм.
У 1720, коли російський цар Петро І затвердив указ Синоду про те, що в Києві і Чернігові книжки мають друкуватися тільки такою мовою, яка нічим не відрізняється від московської, над староукраїнською літературною мовою нависла серйозна загроза. Наступні синодальні укази з вересня 1721, січня й грудня 1727, березня 1728 щораз більше обмежували діяльність Києво-Печерської друкарні. Церковна література відтоді видавалася лише церковнослов'янською мовою. Загальмувався й розвиток українською мовою навчальної та художньої літератури. Залишалася тільки рукописна українська література, представлена колядками, різдвяними віршами, виголошувана спудеями й мандрованими дяками, а також традиційні ділові документи, діаріуші, різноманітні господарські й лікарські довідники та порадники. Друкована ж література писалася слов'яноруською мовою.
Слов’яноруська мова, що витиснула староукраїнську, була штучним витвором, що спирався тільки на церковнослов'янську мову. Українські автори XVIII ст., пишучи свої твори, свідомо чи несвідомо хотіли влитися в загальноросійський культурний контекст. Навіть більше — вони творили його, бо російська література з їхньою участю тільки-но починала розвиватися. Г. Сковорода філософські твори писав російською мовою, свідомо звертаючись час від часу до українізмів. Служачи культурним потребам українців, і слов’яноруська мова і мова Г. Сковороди витискали з ужитку вже освячену двома століттями староукраїнську літературну мову. Таким чином, обидві літературні мови — слов'яноруська і російська об'єктивно відігравали деструктивну роль щодо староукраїнської мови. Але, руйнуючи староукраїнську мову і відкриваючи тим самим простір для поширення в Україні російської літературної, ці штучні мови розчищали місце для творення нової української літературної мови — уже не на церковнослов'янській, а на суто народній основі.
Приклад
* Гл̃ющи(м) бо Грекω(м) / παυ̃σον τήν γλώσσαν σο̃υ από κάκου και χείλη σο̃υ του̃ μή λαλη̃σαι δόλον.
* Славέнски прεвóдимъ, Оудέржи язык(ъ) свóй ω(т) зла / и оустнѣ́ своѣ έжε нε гл̃áти лсти:
* Руски исто(л)кóвуεмъ / Гамýй языкъ свой ω(т) злогω, и оуста твои нεхай нε мовятъ зрады.
(Мелетій Смотрицький, «Грамматіки славенския правилноє Сvнтаґма»)
[ред.] Мова
Въ 1848 роцѣ вопрошали насъ, що мы? Мы сказали, що мы всесмиреннѣйшіи Ruthenen (Господи! Если бы праотцы наши узнали, що мы сами прозвали себе тымъ именемъ, якимъ окрестили насъ во время гоненія наши найлютѣйшіи вороги, они въ гробахъ зашевелили-бъ ся.) […] А може вы русскіи? допрошалъ насъ Стадіонъ. Мы кляли душу-тѣло, що мы не русскіи, не Russen, но що мы таки собѣ Ruthenen, що границя наша на Збручѣ, що мы отвращаемся отъ такъ званыхъ Russen, яко отъ окаянныхъ шизматиковъ, съ которыми ничого вспольного имѣти не хочемъ. Якое ваше письмо? допрошали насъ далѣй. Мы сказали, що письмо наше тое, що въ церковныхъ книгахъ, и знову кляли душу-тѣло отъ гражданки […], которой мы отрицаемся, яко чужой.
Бо тогды настрашилибы ся насъ были, щобы мы, связаны исторіею тысячилѣтною, обрядомъ церковнымъ, языкомъ и литературою съ великимъ русскимъ народомъ, не забагли коли отъ Австріи оторватися, и не были насъ допустили до свободъ конституційныхъ, были бы насъ слабенькихъ тогды придушили, щобысьмо и не дыхнули дыханьемъ русскимъ.
«Слово», 1866
[ред.] Дивіться також
* Староукраїнська літературна мова
* Давньоукраїнська мова
[ред.] Джерела
* Літопис
[ред.] Література
* Житецкий П. Очерк лит. истории малорус. наречия в XVII в. с приложением словаря книжной малорус. речи по рукописи XVII века. К., 1889;
* Огієнко І. Укр. літ. мова ХVІ-го ст. і укр. Крехівський Апостол 1560-х p., т. 1 — 2. Варшава, 1930;
* Грунський М. К., Ковальов П. К. Нариси з історії української мови. Л., 1941; Hrabec S., Lehr-Splawinski Т., Zwolinski P. Rozwoj jezyka ukrairiskiego. «Kwartalnik Inst. pol.-radzieckiego», 1955, 1/2;
* Булаховський Л. А. Питання походження української мови. К., 1956;
* Гудзій М. К. Укр. інтермедії ХVІІ-ХVIII ст. В кн.: Укр: інтермедії ХVІІ-ХVIII ст. К., 1960;
* Худаш М. Л. Лексика укр. ділових док-тів кін. XVI — поч. XVIII ст. К., 1961;
* Німчук В. В. Памво Беринда і його «Лексіконъ славенорωсскій и имень тлъкованїє». В кн.: Лексикон словенороський Памви Беринди. К., 1961;
* Граматика слов’янська І. Ужевича. К., 1970;
* Чепіга І. П. Визначна пам'ятка укр. письменства. В кн.: Зіновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті. К., 1971;
* Іваньо І. В. «Поетика» Митрофана Довгалевського. В кн.:
* Довгалевський М. Поетика. (Сад поетичний). К., 1973;
* Русанівський В. М. Слов'ян. міжмовні зв'язки і формування функц. стилів української літературної мови XVI — XVII ст. Доповідь на VII Міжнар. з'їзді славістів (Варшава, серп. 1973 p.). К., 1973;
* Горобець В. Й. Лексика істор.-мемуар. прози першої половини XVIII ст. К., 1979;
* Чепіга І. П. «Ключ розуміння» Іоаникія Галятовського — видатна пам'ятка української мови XVII ст. В кн.: Галятовський І. Ключ розуміння. К., 1985;
* Німчук В. В. Мовознавство на Україні в XIV-XVII ст. К., 1985;
* Дэже Л. Укр. лексика серед. XVI века. Няговские поучения (словарь й анализ). Дебрецен, 1985; Возняк М. С. Історія укр. літератури, кн. 1 — 2. Л., 1992-94;
* Огієнко І. Історія укр. літ. мови. К., 1995;
* Грушевський М. С. Історія укр. літератури, т. 5-6. К., 1995-96.
Вот если кто язік казаков учить захочет ссілки:
» Нажмите здесь чтобы показать Хинт... «
Сообщение отредактировал Золд Горыныч: 18 ноября 2007 - 21:11
Вставай Україно - Прокидайся!
Від сили чорної захищайся!
З мечем у руках, війна - то назавжди мій шлях!
Історія-це політика у минулому, а політика-це історія сьогодення.
Душа, которая может говорить глазами – может целовать взглядом
Від сили чорної захищайся!
З мечем у руках, війна - то назавжди мій шлях!
Історія-це політика у минулому, а політика-це історія сьогодення.
Душа, которая может говорить глазами – может целовать взглядом
#264
dlook
-
- Шляхта
-
- 1 245 сообщений
CiЧовий дiд
- Откуда:Киев
-
Награды:
- Создатель:Weimarer Republik – Die Kampfbünde
Слава: 242
Отправлено 17 ноября 2007 - 17:16
'Click here to open new window';}" onmouseover="if(this.resized) this.style.cursor='hand';" onclick="if(this.resized) {window.open('http://totalwar.fun/board/style_images/to_u.gif');}" /> Золд Горыныч ]]>http://ru.wikipedia....iki/Си%...BDая)]]>
Разумеется, близкими к идеалу отношения церковной и императорской власти бывали достаточно редко. Но жесткое, притом юридически оформленное, подчинение православной церкви государству - это уже российские реалии, окончательно закрепленные Петром I.
#265
amHvost
-
- CиЧевик
-
- 190 сообщений
Козак
- Откуда:Київ
-
Награды:
Слава: 10
Отправлено 17 ноября 2007 - 20:18
Читаю, тема очень интересна, за ссылочки про язык спасибо п.с.: сколько проблем возникает иза того что кто-то (Московия, Россия, РИ, РФ) "монополизировал" "право" на русский (руський) и Русь, и это за довольно жестко заложилось в бошки сов. и пост. сов. граждан...Даже когда Богдан писал письмо этому нехорошему Московскому Царю он говорил о руськом народе который москалям братский и по вере единый, и мол пошли поляков бить вместе 
А современное понимание русский (руський) - это росеянин, а не (ну как нет, и они тоже, как составляющая) руський,русич, славянин... в общем это длинный разговор, про что есть Русь... из Цикла почему, когда князья с Новгорода ехали в Киев, писали "на Русь иду", с Руси на Русь ? 
Мазепа, ну что не вышло что хотел, упс 
п.с.: сколько проблем возникает иза того что кто-то (Московия, Россия, РИ, РФ) "монополизировал" "право" на русский (руський) и Русь, и это за довольно жестко заложилось в бошки сов. и пост. сов. граждан...Даже когда Богдан писал письмо этому нехорошему Московскому Царю он говорил о руськом народе который москалям братский и по вере единый, и мол пошли поляков бить вместе А современное понимание русский (руський) - это росеянин, а не (ну как нет, и они тоже, как составляющая) руський,русич, славянин... в общем это длинный разговор, про что есть Русь... из Цикла почему, когда князья с Новгорода ехали в Киев, писали "на Русь иду", с Руси на Русь ? Мазепа, ну что не вышло что хотел, упс
Сообщение отредактировал amHvost: 17 ноября 2007 - 20:29
#266
AVGVSTVS
-
- Сердюк
-
- 973 сообщений
Козак
- Откуда:Kyiv
- Прозвище:Серпень
-
Награды:
Слава: 85
Отправлено 17 ноября 2007 - 20:42
Речка Рось под Киевомиз Цикла почему, когда князья с Новгорода ехали в Киев, писали "на Русь иду", с Руси на Русь ? post-130-1172765416.gif
"У вогні перетоплюється залізо у сталь,
у боротьбі перетворюється народ у Націю."
у боротьбі перетворюється народ у Націю."
#267
amHvost
-
- CиЧевик
-
- 190 сообщений
Козак
- Откуда:Київ
-
Награды:
Слава: 10
Отправлено 17 ноября 2007 - 20:47
Речка Рось под Киевом
че ж ты интригу испортил
Сообщение отредактировал amHvost: 17 ноября 2007 - 20:48
#268
Singleknight
-
- Сердюк
-
- 596 сообщений
Козак
- Откуда:Україна. Київ.
- Прозвище:КривжаВидар
-
Награды:
Слава: 49
Отправлено 17 ноября 2007 - 21:35
ну вот а то тут мне доказавали что казаки на украинсом языке говорили, в репу минусовать хотели...вот я и говорю что казаки себя не украинцами никогда считали, тоесть не украинским народом, а народом Руським...Читаю, тема очень интересна, за ссылочки про язык спасибо kazak-smile.gifп.с.: сколько проблем возникает иза того что кто-то (Московия, Россия, РИ, РФ) "монополизировал" "право" на русский (руський) и Русь, и это за довольно жестко заложилось в бошки сов. и пост. сов. граждан...Даже когда Богдан писал письмо этому нехорошему Московскому Царю он говорил о руськом народе который москалям братский и по вере единый, и мол пошли поляков бить вместе 5-55-th.gifА современное понимание русский (руський) - это росеянин, а не (ну как нет, и они тоже, как составляющая) руський,русич, славянин... в общем это длинный разговор, про что есть Русь... из Цикла почему, когда князья с Новгорода ехали в Киев, писали "на Русь иду", с Руси на Русь ? post-130-1172765416.gifМазепа, ну что не вышло что хотел, упс
вот и я ж об этом.Даже когда Богдан писал письмо этому нехорошему Московскому Царю он говорил о руськом народе который москалям братский и по вере единый, и мол пошли поляков бить вместе
да все прще апельсина: у нас забрали этнонимы и наши исконные названия.сколько проблем возникает иза того что кто-то (Московия, Россия, РИ, РФ) "монополизировал" "право" на русский (руський) и Русь, и это за довольно жестко заложилось в бошки сов. и пост. сов. граждан...
Вставай Україно - Прокидайся!
Від сили чорної захищайся!
З мечем у руках, війна - то назавжди мій шлях!
Історія-це політика у минулому, а політика-це історія сьогодення.
Душа, которая может говорить глазами – может целовать взглядом
Від сили чорної захищайся!
З мечем у руках, війна - то назавжди мій шлях!
Історія-це політика у минулому, а політика-це історія сьогодення.
Душа, которая может говорить глазами – может целовать взглядом
#269
amHvost
-
- CиЧевик
-
- 190 сообщений
Козак
- Откуда:Київ
-
Награды:
Слава: 10
Отправлено 18 ноября 2007 - 19:52
ну вот а то тут мне доказавали что казаки на украинсом языке говорили, в репу минусовать хотели...
вот я и говорю что казаки себя не украинцами никогда считали, тоесть не украинским народом, а народом Руським...
вот и я ж об этом.
да все прще апельсина: у нас забрали этнонимы и наши исконные названия.
Ну так это все понятно, просто то что тогда называлось руським, сейчас называется украинским (
), потому, были бы те козаки сейчас они говорили бы что они украинцы, да а язык... короче все москали виноваты
ну вот а то тут мне доказавали что казаки на украинсом языке говорили, в репу минусовать хотели...
ну так они говорили на укр. просто тогда он назывался руським, вот я намного больше старословянском и укр. совпадений нахожу чем в русским ( правельней росеянским)...
Сообщение отредактировал amHvost: 18 ноября 2007 - 19:55
#270
Золд Горыныч
-
- Шляхта
-
- 16 139 сообщений
СиЧевой Дiд
- Откуда:ВКО, РК
- Прозвище:Контра
-
Награды:
- Создатель:Ogniem i Mieczem:TW Ogniem i Mieczem 2: TW
Слава: 607
Отправлено 18 ноября 2007 - 21:16
'Click here to open new window';}" onmouseover="if(this.resized) this.style.cursor='hand';" onclick="if(this.resized) {window.open('http://totalwar.fun/board/style_images/to_u.gif');}" /> dlook Ну всё правильно, мы наследники и продолжатели греческого взгляда на христианство, а именно православные.
Добавленно - [mergetime]1195406184[/mergetime]
'Click here to open new window';}" onmouseover="if(this.resized) this.style.cursor='hand';" onclick="if(this.resized) {window.open('http://totalwar.fun/board/style_images/to_u.gif');}" /> amHvost Не монополизировало, украинцы сами отказались от этого термина восприняв этноним "украинец" и политоним "украина".п.с.: сколько проблем возникает иза того что кто-то (Московия, Россия, РИ, РФ) "монополизировал" "право" на русский (руський) и Русь, и это за довольно жестко заложилось в бошки сов. и пост. сов. граждан...
___________________
Но давайте ближе к Мазепе что ли.
Каждый волен выбирать свою сторону.
Количество пользователей, читающих эту тему: 2
0 пользователей, 2 гостей, 0 анонимных
Total War: WARHAMMER
Мы ждали, мы верили. И наша вера была вознаграждена! Анонс Total War: WARHAMMER состоялся! Скептики были посрамлены, а вахоманы возликовали! Но разработчики на форумах успели уже рассказать немало подробностей. Во первых стало известно? что это будет не одна игра, а трилогия сдобренная целым сомном аддонов и дополнительного платного и бесплатного контента. Во-вторых фракций будет только четыре (Империя Сигмара, Зеленокожие, Гномы и Графы-Вампиры) но обещают сделать их максимально проработанными, богатыми на юниты и реально отличающимися друг от друга по геймплею. В третьих - главы фракций теперь не просто генералы которых не жалко потерять в бою. Теперь это Легендарные Лорды (Карл Франц, Гримгор, Торгрим и Маннфрэд фон Карштайн), герои со уникальным оружием, верховым животным, шмотками и набором квестов. Еще обещают такие новинки как летающие юниты, магию, танки, пушки и мущкеты... в общем вкуснятинка! В общем ждем больше информации и надеемся, что игра станет прорывом в серии.
Ну а апологетам историчности спешим успокоить - над Вархаммер трудится отдельная команда. Исторические игры Тотал Вар производство фэнтэзийной игры не тормозит.
Подробней о Total War: WARHAMMER
Total War: Attila
Анонс Total War: Attila с одной стороны немало удивил нас, а с другой еще раз доказал, что СА идет проторенной дорожкой. Ведь Аттила по сути это сиквэл аддона "Вторжение варваров" для Рима 1. Правда на этот раз они не стали скромничать и назвали его "новой игрой". Ок, мы не будем спорить. Отдельная игра про нашествие варварских племен на цивилизации античного мира - это прекрасно. Нужно отметиьт что разработчики действительно поработали на славу. По мнению большинства игроков, Аттила действительно оказался достойным продуктом, позволившим окунутся в мрачные эпохи.
Подробней о Total War: Attila Часть 1 и Часть 2
Total War: Rome 2
Анонс Rome II Total War состоялся 2 июля и это вызвало настоящую бурю восторга нашего сообщества! Настолько люди истосковались по рукопашному бою и легионерам, что анонс сиквела восприняли как настоящее чудо и "сбычу мечт". Снова вести в бой скованные железной дисциплиной легионы, непоколебимых греческих гоплитов и македонских сариссофоров, топтать врагов слонами и забрасывать отрубленными головами - это ли не счастье! Но ведь новые игры Total War это еще и морские баталии. И тут уж будет море фана, ведь разработчики обещают активное взаимодействие между сухопутными и военно-морскими силами. Обоюдный обстрел между береговыми укреплениями и боевыми кораблями на рейде даст новую степень свободы "стратегосам" античного мира.
Подробней о Total War: Rome II
