Сообщений в теме: 438

[Шибайголова]

После Мазепы, такой человек как Император Пётр, просто понял что доверять автономным Гетманам это значит в любой момент получить удар в спину. "И почему я был такой влюблённый" (с) Свадьба в Малиновке - подумал Царь Пётр после сообщения ему об измене Мазепы... даже не поверил сперва Царь... но Мазепа таки посмел преступить крестное целование, не побоявшись адских мук

Я вижу тут Мазепу снова сделали "ацким вражиной".А как по твоему в то время можно было бороться за независимость - с транспарантами, типа "Свободу Украине!" Просто царь думал, что с помощью гетмана можно будет держать в спокойствии козаков и народ не так будет роптать: это все же "свой". А тут на тебе - смерд не то что подумал, а делом противится "помазаннику господнему"!А доверие к старшине падало вместе с ростом загребущей мысли об полном захвате украинских земель.

• 0

"Самопали набивайте,
Гострих шабель добувайте.
А за віру хоч умріте:
Нехай вічна буде слава,
що през шаблю маєм право!"
...............Іван МАЗЕПА

• Наверх

[Золд Горыныч]

Я уверен абсолютно, что тогда ещё рано было независимость объявлять. В то время можно было быть только в составе Империй... одной из десяти, список коих был ограничен. И хвала Богу - наш светлый Гетман Хмельницкий в своё время правильно сделал выбор, избрав единокровную и единоверную Империю для дальнейшего развития нации. Благодаря этому территория Украины увеличилась в пять раз! Популяция достигла примерно 100 000 000 человек!! Мы получили очень неплохую промышленность от России, не хуже чем у них по крайней мере!!! Иные варианты считаю привели бы к гибели украинской нации! К краху украинской державности! Все кто пытался мешать украинцам набирать силу и мощь, дабы в 1991 году создать державу - считаю врагами Украины! Мазепа в их числе! Потому что всему своё время!! Независимость не игружка, нужно быть готовом её объявлять или иначе это предвестие тотального краха нации было бы!

[Богун]

Золд Горыныч

После Мазепы, такой человек как Император Пётр, просто понял что доверять автономным Гетманам это значит в любой момент получить удар в спину.

Він, як державний діяч мав це зрозуміти одразу ж після вивчення історії взаємовідносин України з сусідами - український народ - свободолюбивий, козаки НЕ МОЖУТЬ бути в покорі кому б там не було крім своєї ОБРАНОЇ народом і вільним правом влади. Козаки дуже і, не побоюся сказати, ПОНАД усе цінували саме свою СВОБОДУ чи волю, якщо хочете. Однією з ознак свободи якраз і було виборне право - право вільно обирати собі владу, право її міняти (приблизно раз на рік), право зборами вирішувати важливі державні питання, право карати від імені зборів виборну старшину. Коли наш народ позбавляли цього права навіть і свої панки і підпанки то закінчувалося це завжди "розборками" з відновленням своїх прав. Коротше кажучи - на козаках імперії не збудуєш, і Петро все зрозумів вірно, і вірно поступив з нами - почав винищення всього духу козацтва і свободолюбства в українцях, а вже Катя доконала остаточно, зробивши з вільнолюбної нації покірних служак імперії без роду і племені.

Я уверен абсолютно, что тогда ещё рано было независимость объявлять. В то время можно было быть только в составе Империй... одной из десяти, список коих был ограничен

Таке судження звісно ж має право на існування, але якщо мислити подібним чином то сміливо можна заявити те ж саме і про теперішній час. Україна за територією більша ніж Польща, населення Польщі - (яка боролася до останку за свою державність) набагато менше постраждало і виродилося за ці 300 років від усіх численних воєн і т.д. Згадати хоча б польську Катинь - 15 000 чоловік, це звичайно ж трагедія, але порівняти з цифрами знищених в Україні - просто смішно. Але! Польща он як ратує за своїх безвинно знищених громадян, і ніхто не скаже їй про строк давності. Ось випустили вони недавно фільм (Анджея Вайди здається) "Катинь" - так росіяни одразу ж їм в пику - "А нє било такого! Как? А вот так - нє било, і всьо!"

"На следующий день после премьеры фильма "Российская газета" опубликовала комментарий, утверждающий, что общепризнанная версия трагедии основана на единственной копии документа сомнительного происхождения, и доказательства ответственности СССР ненадежны"

На що отримали наступну відповідь:

"В ответ на это на следующий день крупнейшая польская газета "Gazeta Wyborcza" напомнила о формальном признании СССР ответственности НКВД за Катынскую трагедию и опубликовала копии документов за подписями Сталина, Молотова, Ворошилова, Микояна, Калинина и Кагановича.

І що тепер?Польща відстояла своїх 15 000, бо має докази, бо займається цим питанням, а ми своїх 15 мільйонів не відстоїмо ніколи, бо крім відсутності доказів (чекаємо доки росіяни нам самі їх піднесуть) ще й не маємо волі їх здобути, а лише будемо як тюхтії дякувати на суржику - "Ой спасіба шо нас тоді спасли - взяли в свою імперію". Польща кілька разів втрачала державність - і нічого - народ памятає боротьбу і свою минулу велич - і обовязково відродить її згодом, що й довів на даний час дуже переконливо, а ось таке, як ви кажете "врятування" (від якого до речі сам пан Богдан Хмельницький відмовлявся згодом, визнаючи свою жорстоку помилку) по-моєму якраз і є нищенням нації, її розчиненням в надуманому субетносі-росіянинові, а згодом - "савєтскам челавєкє", її асиміляцією і втратою будь-яких національних ознак. Я не хочу бути роботом в сірій масі комуністичного майбутнього, якому за рознарядкою видають жінку, обрану партією для запліднення як найбільш підходящу кандидатуру, отримуючому свій щоденний шмат ковбаси та тарілку борщу, якому кажуть як жити, що робити, куди йти і де працювати, і дякуючи Мазепі і таким бунтівним козацьким душам як у нього ми зараз маємо цей світогляд, знаємо що і ми не згірш поляків боролися, знаємо що і ми можемо бути славним народом і що слід стояти на своєму, як стояли козаки за свободу. "Степ та воля-козацька доля", "Хоч і спина гола, аби своя воля", "Краще смерть, ніж неволя!" казали вони, і хіба Вам цього не знати, пане Золд? Можна довго визначати альтернативні шляхи розвитку історії за результатами Полтавської битви, але одне мені, принаймі, видається очевидним - українська незалежність в часи Мазепи мала набагато більше шансів на існування ніж у часи підписання Переяславської ради, і не останнім фактором є якраз і горезвісний союз із шведами. Нагадаю лише три фактори: король після знаменитої битви так і лишився б непереможеним, що іще б посилило страх до Швеції у Європі, другий - Карл аж ніяк не претендував на землі України і так само Польща не мала за тим договором ніяких преференцій від Української сторони, третій - надзвичайна повага Карла до Івана Мазепи.

І нагадаю вам також до чого може призвести покірність та вірна служба на благо імперії:
"На Зелені свята багатотисячне російське військо, очолюване генералом Текелієм, обложило Січ. Кошовий отаман Петро Калнишевський на січовому майдані звернувся до козацького товариства: "А що, панове товариство, будемо робити кличе нас москаль у гості ?" Більшість козаків не хотіла коритися ворогам і, діждавшись ночі, на човнах, узявши з собою припаси, а також образ Покрови - покровительки Січі, плавнями по Дніпру рушили на Дунай, де пізніше утворили Задунайську Січ. Кошовий отаман з довір'ям поставився до вимог генерала Текелія. Щоб не пролилася кров, він разом із суддею Головатим, військовим писарем Глобою вийшли із Січі у московський стан. Та не допомогли славному отаману ні покірливість, ні подаровані йому від цариці медалі(орден Андрія Первозванного за заслуги у війнах проти турків). Як тільки вони ступили у намет Текелія, їх тут же закували в кайдани.
У цей час на Січ ринуло царське військо. Завойовники пограбували січову скарбницю, військову канцелярію, забрали козацькі клейноди, зброю. В церкві здирали золотом-сріблом гаптовані ризи з образів, розбили іконостас і все те забрали з собою. Такого варварства не чинили найзапекліші вороги України турки і татари, Як "довірливі" християни.
Старі запорожці, обпечені вітрами військових походів, дивлячись на руйнацію Січі, плакали, як малі діти. В день Зелених свят святощі - цінні реліквії козацької культури. Вороги в пошуках золота навіть на цвинтарі розривали могили, розбивали хрести. Через кілька днів на місці Січі - одна руїна, все було спалено і перерито."

Зверніть увагу на руйнацію січової церкви - і це ж православні християни - одновірці, тобто, не слід оперувати цим поняттям при розгляді конфліктів. Так само як козаки вважали що в турецькому полоні немає гірших начальників за своїх же зрадників-українців, які ставилися до полонених набагато жорстокіше ніж власне турки, так і росіяни при конфліктах ніколи не спинялися перед тим фактом що козаки це все ж одновірці. І не кажіть більше нічого про християнські якості царя-ката Петра І, який аж ніяк не може бути "помазанником Божим" і "вищим від церкви" духовно, а скоріше був уособленням диявола на землі.

Стократ краще загинути на полі бою під тою ж Полтавою за нездобуту волю, ніж потім з козака перетворитися на кріпосного селянина чи, що іще гірше - придворного служаку "єго царского велічєства" здобуваючого свій шматок хліба тим, що запродав свою культуру, свої звичаї і свій народ.

Иные варианты считаю привели бы к гибели украинской нации! К краху украинской державности!

У гурту "Тартак" є пісня "Я не хочу бути героєм України, не цінує героїв моя країна" так от в ній слова: "...здобули державу, втратили націю..." Нація є нацією лише коли сама творить свою історію, сама є розпорядником свого життя, а коли вона розчиняється в іншій, хай навіть при більш-менш благополучному житті - вона зникає, змінюється. І те що нам зараз закидають московські товариші: "Вашої нації не існує", на жаль має певний сенс, тільки з одним уточненням - нашої нації ВЖЕ не існує, а вони вважають що її ЩЕ не існує.... Мазепа, я вважаю, в свої роки вже мало дбав про свої достатки, як ви кажете, тим більше що це була одна з найбагатших осіб у сусідніх країнах, він був і потитулований всіма почесними відзнаками, і мав у своєму розпорядку цілу країну, просто відчував свою маріонеточність і чуючи близьку смерть вирішив окупити всі свої багаточисельні гріхи (згадаймо жорсткі придушення селянсько-козацьких бунтів, Палія, Петрика).

Сообщение отредактировал Богун: 05 февраля 2008 - 00:38

• 0

Якщо ти - друг, то мені всеодно якого ти віросповідання, а якщо ворог, то тим більше.

Або Україна змінить світ, або він згине!

"На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмедя молоток, а в другій - балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки" (с)Лесь Подерев'янський

— Если бы душу можно было разглядеть так же легко, как лицо, ты бы понял, что это за смех, — смех сердца, обезумевшего от горя. А впрочем, какой бы он там ни был, мой смех уместнее и пристойнее, чем ваши гнусные слезы! Когда у нас отняли оружие, сожгли наши суда, запретили нам воевать с нашими врагами, — вот бы когда вам плакать! Но мы лишь в той мере способны ощутить общую беду, в какой она коснется наших собственных дел, и нет для нас боли острее, чем расставаться с деньгами!
Тит Ливий. Война с Ганнибалом. (с)Стрілець

Не той козак що поборов, а той що викрутився!

• Наверх

[Золд Горыныч]

просто відчував свою маріонеточність і чуючи близьку смерть вирішив окупити всі свої багаточисельні гріхи

Да вот наоборот он не искупить хотел, а совершил смертный грех! 1. Тщеславие это смертный грех - а именно это сподвигло его на переход в стан лютеран, они просто ему предложили больше статус короче купили его!! Просто, тупо купили его продажную шкуру. Не за деньги а за статус квазигосударственности под протекторатом Шведов, этот лупец думал это престижнее не желе в составе РИ, ведь тогда Империя только вставал на ноги, а Мазепа смалодушничал, испугался что РИ проиграет, а он лишиться своих богатств и крепостных крестьян в которых он превратил запорожских козаков!!!! 2. Предательство это смертный грех! Уже комментировал выше сто раз. Плевать он хотел на независимую Украину, он был поляк!!!!!!!!!!! Всё что он пытался сделать это только ради своей шкуры, сохранения и приумножения своих богатств!!!!! Именно по этому он стал изгоем и до сих пор лежит в земле не в Украине а в другой стране! Изгнан, проклят и забыт! Зачем после 91го года его реанимировали это уже разговор в Политический.

України з сусідами - український народ - свободолюбивий, козаки НЕ МОЖУТЬ бути в покорі кому б там не було крім своєї ОБРАНОЇ народом і вільним правом влади. Козаки дуже і, не побоюся сказати, ПОНАД усе цінували саме свою СВОБОДУ чи волю, якщо хочете. Одніє

Народ свою владу выбрал на Переяславской Раде. 300 лет придерживались этого выбора. Это факты. Все кто сопротивлялись этой воле украинского народа - предатели! ЗЫ остальное всё про Катынь, разрушение Сечи и прочее давайте все в соответствующие темы обсуждать. Тут этот оффтопик.

• 0

Каждый волен выбирать свою сторону.

• Наверх

[Maxim Suvorov]

Золд Горыныч

Зачем после 91го года его реанимировали это уже разговор в Политический.

Хм, он ВСЕГДА был исключительно политическим.

• 0

Жизнь любит всех, но некоторых в стиле садо-мазо.

За великим рахунком це психопатологія. Жити в Україні і не любити Україну. Зробити з мови політику, за мовною ознакою дискримінувати націю.
© Ліна Костенко, "Записки українського самашедшого"

- Та фашист и бандеровец!
- Да, я знаю, у нас вся синагога такая.

• Наверх

[Vyho]

Народ свою владу выбрал на Переяславской Раде. 300 лет придерживались этого выбора. Это факты.

Этот народ и православная, кстати, церковь посольство Бутурлина даже в Киев пускать отказывался... Народ, он разный...

• 0

"Ибо каким судом судите, таким будете судимы; и какою мерою мерите, такою и вам будут мерить."
Ев. от Матфея 7:2

Tolerance is a sign of weakness.

• Наверх

[Стрiлець]

Золд Горыныч

Да вот наоборот он не искупить хотел, а совершил смертный грех!
1. Тщеславие это смертный грех

Ай-яй-яй! и такой распространенный! у каждого он есть, а Мазепа один виноват...

они просто ему предложили больше статус короче купили его!! Просто, тупо купили его продажную шкуру. Не за деньги а за статус квазигосударственности под протекторатом Шведов

так любую политику можно аттестовать. Все, что ЧУТЬ сложнее "прямого отъема" (как говорил Остап Бендер) - уже проделки продажной шкуры. мдя...

Все кто пытался мешать украинцам набирать силу и мощь, дабы в 1991 году создать державу - считаю врагами Украины! Мазепа в их числе! Потому что всему своё время!! Независимость не игружка, нужно быть готовом её объявлять или иначе это предвестие тотального краха нации было бы!

Все хорошо, кроме того, что "задним умом каждый крепок". даже иллюзия свободы бывает дороже "синицы в руке". А достигается ли свобода без иллюзий?
Те, кто голосовал за Украину, они ведь знали эту фамилию - Мазепа. Нужно иметь это в виду.

Всё что он пытался сделать это только ради своей шкуры, сохранения и приумножения своих богатств!!!!! Именно по этому он стал изгоем и до сих пор лежит в земле не в Украине а в другой стране! Изгнан, проклят и забыт!

Об этом уже говорилось. Эдак можно любой подвиг обосрать. От Самсона до Матросова.
Ну, а насчет "проклят и забыт" - сами видите. Неправда Ваша...

• 0

Кто говорит: «я люблю Бога», а брата своего ненавидит, тот лжец: ибо не любящий брата своего, которого видит, как может любить Бога, Которого не видит?
И мы имеем от Него такую заповедь, чтобы любящий Бога любил и брата своего.


Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить.
І таку ми заповідь одержали від Нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого.»

1 Іоанна.4:20.21

• Наверх

---

#328 Богун

Богун

Козак

• 
• CиЧевик
• 
• 104 сообщений

• Откуда:Запорізька Січ, Буго-Гардівська паланка
• Прозвище:Вояк
• Награды:

Регистрация: 18.июл.07

Слава: 30

Отправлено 06 февраля 2008 - 04:09

Золд Горыныч



 

Да вот наоборот он не искупить хотел, а совершил смертный грех!

Смертний гріх був якраз у потаканні імперській політиці, що ви нам і показуєте своїм висловлюванням:



 

и крепостных крестьян в которых он превратил запорожских козаков

чиста правда - але! Не зі своєї ж ініціативи, а впроваджуючи в життя імперську політику...



 

Тщеславие это смертный грех - а именно это сподвигло его на переход в стан лютеран

Лютерани так само як і чесні православні заслуговують на спасіння, а Петра І з його садизмом та жорстокістю дуже важко віднести до православних, чи не так? То може позбавимо його статуту православного? Що скажете? Власноручні страти людей, насолода від катувань, вигадування нових жорстоких видів катувань, винищення населення цілих міст - дуже мало схоже на християнство, до речі якої віри були німці, що їх було аж занадто багато при дворі російських царів, і які, безперечно, мали надзвичайно широкий вплив на політику Росії, згадати хоча б Катерину ІІ.
 

за статус квазигосударственности под протекторатом Шведов

Цього ми ніколи вже не дізнаємося, а от зате знаємо точно - під протекторатом Москви якраз і отримали "квазідержавність", причому ненадовго. Причому двічі.
 

а Мазепа смалодушничал, испугался что РИ проиграет, а он лишиться своих богатств

І це все на восьмому десятку віку??? При тому що це була людина - одна з найбагатших у Европі!??
 

и крепостных крестьян в которых он превратил запорожских козаков

Це вже є його гріх - потурання системі імперського "порабощєнія", але я гадаю він його спокутував.


 

Предательство это смертный грех! Уже комментировал выше сто раз.

Якщо зраджуеш самого сатану - то ні. А саме таким був Петро для козаків.


 

Плевать он хотел на независимую Украину, он был поляк!!!!!!!!!!! Всё что он пытался сделать это только ради своей шкуры, сохранения и приумножения своих богатств!!!!!

Про багатства уже недоречно, вибачте, повторюся - мав ДУЖЕ багато цих же багатств, титулів, влади (що вартий лише титул Князя Священної Римської Імперії)


 

Именно по этому он стал изгоем и до сих пор лежит в земле не в Украине а в другой стране! Изгнан, проклят и забыт!

Він "ізгоем" побув недовго, а не в Україні лежить тільки тому, що:

После бегства Карла XII из-под Полтавы в турецкие пределы, Мазепа умер в лагере шведского короля около Бендер, в селе Варнице. Место его погребения оставалось долго неизвестным. Бантыш-Каменский, описавший подробно похороны Мазепы на основании известий, заимствованных Энгелем из шведских источников, высказал предположение о месте его погребения в слишком положительной форме, утверждая, что «тело Мазепы предано земле в Варнице близ /248/ Бендер». Сведение это повторил Николай Маркевич в своей «Истории Малороссии» еще в более положительной форме", описав похороны со слов Бантыш-Каменского, Маркевич заключает рассказ словами: «Он лежит в Варнице близ Бендер». Н. И. Костомаров в первом издании своей монографии о Мазепе повторил мнение Бантыш-Каменского о похоронах в Варнице, но, нашедши в шведских источниках ошибочное сведение о переносе тела гетмана в Яссы, старался помирить оба известия: вследствие этого он говорит: «Его (Мазепу) опустили в землю недалеко от королевского стана в Варнице, близ Бендер, но, спустя немного времени, перевезли гроб его в Яссы и там совершили торжественные похороны». Затем следует подробное описание похорон по известиям Энгеля, Бантыша и шведских мемуаров. Между тем, мнение, высказанное Бантышем, мало-помалу распространилось среди публики; туристы заезжали по временам в Варницу и разыскивали место погребения Мазепы — таковым признали древний, дохристианский, полуосыпавшийся курган на берегу Днестра и на нем предавались размышлениям о судьбе Мазепы и суете земного величия.
Ошибка Бантыша первый раз была обнаружена в «Киевской Старине» 1883 года; здесь был напечатан допрос, снятый с одного из более видных сторонников Мазепы — Григория Павловича Герцыка, который в 5 пункте своего ответа показал, что после смерти Мазепы племянник последнего, Войнаровский, посылал Герцыка с двумя «челядниками» провожать тело Мазепы из Бендер в Галац, «где тамошним митрополитом тот труп тамо похоронен». Ввиду этого известия Н. И. Костомаров во втором издании «Мазепы» со свойственной ему научной добросовестностью отстранил мнение Бантыша о погребении в Варнице и шведские известия о похоронном торжестве в Яссах и признал Галац местом погребения умершего гетмана.
Таким образом, был констатирован факт погребения Мазепы в Галаце; гораздо более подробный рассказ об этом факте и о последующей судьбе Мазепиной могилы мы нашли недавно в румынских источниках. Несколько отрывков из молдавских летописей, или, точнее, мемуаров, относящихся к истории первой четверти XVIII в., изданы были во французском переводе майором Кагальничано в Яссах в 1845 году, под заглавием: «Отрывки из молдавских и валашских хроник, как материалы для истории Петра Великого, Карла XII, Станислава Лещинского, Дмитрия Кантемиру и Константина Бранкована». Во втором из отрывков, помещенных в этом издании, извлеченном из хроники Николая Костина, великого логофета Молдавии (1662 — 1711), находим следующие интересные сведения о смерти и погребении Мазепы: /249/

«18 марта 1710 года умер в Бендерах гетман Мазепа. Похоронный обряд был совершен в приходской церкви села Варницы около Бендер, затем его тело отправлено в Галац, где оно было похоронено в монастыре св. Георгия; но даже в могиле Мазепа не нашел спокойствия, которым не пользовался при жизни. Несколько месяцев спустя после похорон, во время прутской кампании, бывшей при господаре Дмитрии Кантемире, турки заняли и разграбили город Галац; они отрыли тело Мазепы, рассчитывая найти большие сокровища в его могиле и, как говорят, выбросили его кости на берег Дуная. Утверждают, что после его смерти у него нашли сумму в 160.000 золотых червонцев и, сверх того, значительное количество серебряной монеты; но из них 40.000 червонцев взял Карл XII, остальное же имущество досталось его племяннику Войнаровскому».

Заинтересованный этим известием издатель отрывков, г. Кагальничано, нарочно отправился в Галац для проверки известия на месте и для собрания сведений о современном ему состоянии мазепиной могилы. Вот интересные и подробные сведения, которые ему удалось собрать в Галаце о дальнейшей судьбе гробницы злополучного гетмана:

«Монастырь св. Георгия в Галаце — старинное здание, расположенное в прекрасной местности на берегу Дуная; здание само построено генуезцами еще раньше того времени, когда возникло молдавское господарство. Гетман Мазепа был похоронен в нем на самой середине церкви в склепу, сложенном из кирпичей, над ним в полу церкви положена была надгробная плита с надписью и гербом Мазепы, на котором, между прочими эмблемами, был изображен одноглавый орел. Вероятно после опустошения Галаца турками гробница гетмана была восстановлена его приверженцами, ибо надгробная плита, хотя разбитая, до недавнего еще времени находилась посреди церкви; надпись мало-помалу истерлась от хождения по ней, но изображение орла на гербе можно было ясно различить. В 1835 году греческие монахи не знали уже имени лица, погребенного в их церкви; в этом году они хотели похоронить среди церкви умершего тогда бояра, называвшегося сердарь Димитрий Дерекчи-баша; приготовляя для него могилу, наткнулись на свод мазепинского склепа и открыли его; внутри оказался череп и скелет гетмана, монахи отодвинули в сторону неведомые им останки и в том же склепу положили упомянутого бояра. Несколько лет спустя молдавское правительство издало указ, воспрещавший хоронить мертвых внутри церковных зданий; тогда родственники Дерекчи-баши открыли гробницу его, вынули его останки, вместе с костями Мазепы и, отслужив /250/ панихиду, перенесли их в новую гробницу, приготовленную вне церкви направо от входа. Тогда же снята была и старая разбитая надгробная плита и в качестве исторического памятника подарена Михаилу Гике, брату бывшего молдавского господаря, собиравшему исторический музей. Вероятно поныне она находится в его дворе среди множества других камней с надписями и изваяниями, которые он собирал на пространстве всего молдавского княжества».

«Так как на старой надгробной плите явственно можно было отличить орла, то родственники Дерекчи-баши, заказав новую плиту из белого мрамора, приказали на ней вырезать такое же изображение, в воспоминание лица, случайно разделившего могилу близкого им человека; но резчик, не заботясь о геральдической точности, изобразил, вместо прежнего, двуглавого австрийского орла. Плиту эту можно видеть поныне по правую сторону у входа в церковь; я ее осматривал в настоящем году (1845), когда ездил в Галац с целью произвести на месте разыскания относительно останков Мазепы».

Таким образом, благодаря научной пытливости г. Кагальничано, собраны на месте сведения о судьбе мазепиной гробницы до 1845 г. Мы не знаем, какая судьба постигла за истекшие 40 лет музей Михаила Гики и хранившуюся в нем плиту, — не знаем также, есть ли в церковных книгах монастыря св. Георгия современная происшествию запись о похоронах Мазепы; но, благодаря точным сведениям, собранным г. Кагальничано, полагаем, что всякий путешественник, заинтересованный южнорусской стариной, весьма легко может собрать в Яссах и Галаце недостающие нам сведения.


Повідомлення носили суперечливий характер: у одних ішлося про прах гетьмана Мазепи, в інших — про землю, взяту на його могилі. А ініціатор акції, письменник Богдан Сушинський, твердить, що йдеться саме про кісткові рештки, тобто про прах гетьмана. Принаймні так цитує п.Сушинського тижневик «Літературна Україна» від 4 листопада цього року: «...Вже було точно визначено місце поховання. Мене запитують, чи були виявлені там кістки, якісь тлінні останки. Я відповідаю — так, і стою на цьому, що прах гетьмана зійшов у рідну землю, з якої ми виходимо і куди зрештою повертаємось. Ось бачите оригінал документа — акт про передачу праху Івана Мазепи, завірений мерією. Він навіки залишається тут, у музеї». З тексту статті, на жаль, не зрозуміло, хто і коли точно визначив місце поховання гетьмана, провів розкопки, ідентифікував кісткові рештки. Є лише туманні натяки на те, що це зробили безіменні румунські вчені.

Урочистості в Батурині — не перша спроба повернути прах Івана Мазепи в Україну. Цей задум плекала ще Центральна Рада, але тоді на заваді став перебіг національно-визвольних змагань. Після здобуття Україною незалежності до цього задуму повернулось Всеукраїнське товариство політичних в'язнів і репресованих, яке в травні 1992 р. прийняло ухвалу відрядити до Румунії спеціальну експедицію у складі авторів цих рядків — історика, археолога, антрополога. Ініціативу товариства підтримала Президія НАН України, прийнявши спеціальну ухвалу й виділивши відповідні кошти. Частину коштів складали добровільні внески організацій, підприємств, приватних осіб. Активну участь в організації експедиції брали голова товариства п. Пронюк та член правління п. Романюк, що невдовзі після цього став Патріархом Володимиром і очолив Українську православну церкву Київського Патріархату.

Експедиції до Румунії, що відбулася влітку 1993 року, передувала велика дослідницька робота, яка, до речі, триває й нині. Достеменно відомо, що Мазепу спочатку поховали в селі Варниця поблизу міста Бендери, де був розташований табір шведського короля Карла ХII і де нещодавно українська громада Придністров'я встановила пам'ятний знак. Згодом його соратники вирішили перепоховати гетьмана в столиці Молдови місті Ясси. Про це свідчить документ під назвою «Покірний маєстат запорозького війська до св. королівського маєстату Швеції», де, зокрема, сказано: «Боліємо над неславним похороном ясновельможного гетьмана Мазепи, що ті дорогі тлінні останки, геройська душа в яких наповнила увесь світ славними вчинками, прийняла марна земля цього простого села. Тому запорозьке Військо звертається до св. Королівського маєстату з проханням змоги поховати тлінні останки гетьмана врочистіше в славнішому місті, зокрема, в Яссах, у так званому монастирі Голія». Згодом козаки відмовились від цього наміру, оскільки господарем Молдови в той час був Кантемир — союзник Петра I, який міг видати прах гетьмана ворогу. Місцем перепоховання гетьмана було обрано монастир св. Георгія (Юрія), розташований в місті Галаці на березі Дунаю. На вибір сподвижників гетьмана Мазепи вплинула та обставина, що монастир був підпорядкований церкві Гробу Господнього на чолі з Єрусалимським патріархом.

Однак і на новому місці прах гетьмана не знайшов спокою. 1711 р. турки, захопивши Галац, пограбували поховання гетьмана в церкві св. Георгія. Не знайшовши там якихось значних цінностей, вони, за свідченнями молдавського хроніста Миколає Костіна та польського єзуїта-місіонера Францішка Госцєцького, буцімто викинули його останки на берег Дунаю. Довідавшись про святотатство над могилою свого вождя, мазепинці, за словами відомого історика Ілька Борщака, «почали негайно шукати тіло Мазепи, а віднайшовши його, поклали знову в давню труну, яку відновили; тільки розбитої долівки не поправили, залишаючи її у такому самому стані на спомин злочину». Прагнучи забезпечити догляд за могилою, небіж гетьмана Андрій Войнаровський заповів монастирю тисячу талярів.

Час спливав. В першій половині ХIХ ст. грецькі ченці вже забули про те, хто похований у склепі під мармуровою плитою. Готуючи місце для поховання боярина Дмитра Дирекчі-Паші, вони випадково наштовхнулись на склепіння гробниці Мазепи, відсунули вбік кістки невідомої їм особи і поховали в цьому склепі тіло боярина. А коли через кілька років молдавський уряд заборонив ховати покійників всередині церковних будівель, родичі Дирекчі-Паші перепоховали його разом із останками Івана Мазепи в новому склепі, який, за даними румунського письменника й історика Когальнічану, знаходився праворуч від входу до церкви.

Виникає запитання, чи збереглися в цьому останньому склепі останки гетьмана? На жаль, однозначної відповіді на нього немає: подальші свідчення про долю поховання Івана Мазепи носять вкрай суперечливий характер. Так, за однією з версій, могилу Мазепи буцімто розкопали й осквернили російські військові 1877 року. «Вже повертаючись додому з російсько-турецької війни, московський генерал Скобєлєв згадав, що тут поховано великого гетьмана Мазепу, — писав у своїй книзі М. Лазорський. — Він доручив спритним фельдфебелям відшукати ту могилу — святу могилу нашого народу. Могилу знайшли швидко. Труну було викинуто з церкви святого Юра і по-блюзнірському розбито, кістки викинуто й похоронний одяг спалено ...»

Аналіз писемних джерел свідчить, що Іван Мазепа, скоріше за все, дійсно був похований саме в Святоюріївському монастирі, що його, монастир, зруйнували (комуністи-сталіністи», як висловився в розмові з нами мер Галаца, наприкінці 50-х — на початку 60-х років. Місце, де розміщувалась церква св. Юрія, нині являє собою невеликий, порослий травою пагорб, що стоїть насамоті неподалік Дунаю. Він зберігає таємницю могили Мазепи, і, попри численні суперечливі свідчення про знищення праху великого гетьмана, надія на те, що він зберігся, є.

Візуальне обстеження пагорба, проведене нами в супроводі працівників місцевого музею та викладачів університету, показало, що склеп, у якому перебували кісткові рештки гетьмана, або принаймні його руїни, міг уціліти. Для того, щоб знайти поховання, необхідно провести археолого-архітектурне дослідження руїн церкви св. Юрія, виявивши її фундамент. Це дасть змогу точно визначити місцезнаходження західного входу до храму, де, як пам'ятаємо, знаходився склеп із прахом гетьмана.

Кожен із етапів робіт — розкопки руїн, розчистка фундаментів, віднайдення склепу і подiбне — повинен супроводжуватись ретельною графічною та фотофіксацією. Слід мати на увазі, що в склепі можуть знаходитись залишки Дирекчі-Паші, та навіть кісткові рештки інших людей. Вирізнити серед них останки Івана Мазепи дуже складно — ця процедура передбачає ретельне антропологічно-генетичне обстеження кісткових решток із застосуванням найсучасніших методів молекулярної біології. Тих, завдяки яким вдалось ідентифікувати залишки членів родини останнього російського царя, розстріляних за наказом більшовицького керівництва. Нагадаємо, що в Києві досі збереглася могила матері Івана Мазепи, що відкриває унікальні можливості для проведення генетичних аналізів. Ідентифікацію праху гетьмана повинна засвідчити спеціальна комісія, до складу якої ввійшли б авторитетні фахівці-історики, археологи, антропологи та генетики. Статус цієї комісії повинен бути узаконеним на державному рівні.

Тим часом, організатори батуринського дійства наївно посилаються на довідку, видану в мерії міста Галаца. На жаль, жодна довідка не замінить комплексу робіт, пов'язаних із пошуком могили Івана Мазепи та ідентифікацією праху великого гетьмана. Ми певні, що українському суспільству не потрібні нові міфи, нові фальшивки, навіть якщо їхня поява продиктована найкращими намірами, щирим прагненням прислужитися ідеї національного відродження України.

Звичайно, сама по собі ідея створити в Батурині Алею гетьманів, де їхню пам'ять було б увіковічено спеціальними знаками, заслуговує всілякого схвалення. Що ж до праху Івана Мазепи, або принаймні землі, взятої з його могили, а не з місця, де знаходиться могила, то їх повернення в Україну ще попереду. Плекаємо надію, що поблизу воскреслого Михайлівського собору в Києві з часом постане величний Пантеон Героїв — будівничих Української Держави.



 

Народ свою владу выбрал на Переяславской Раде. 300 лет придерживались этого выбора. Это факты.

Народу там було ну дуже мало. 300 років нас "придержували" і закріпачували, а тоді ще 70. І як ви гадаєте - той вибір був зумовлений головним чином волею народу? Чи все ж таки політичною волею однієї людини, яка згодом зрозуміла що накоїла, але видно так було треба долі, бо сама ця людина аж раптом помирає після усвідомлення скоєного.



 

Все кто сопротивлялись этой воле украинского народа - предатели!

Так сам народ і є своїм запроданцем? Дайте відповідь на передостаннє питання, і на останнє вже відповідати не буде сенсу.

Сообщение отредактировал Стрiлець: 19 июля 2019 - 23:22

• 0

Якщо ти - друг, то мені всеодно якого ти віросповідання, а якщо ворог, то тим більше.

Або Україна змінить світ, або він згине!

"На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмедя молоток, а в другій - балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки" (с)Лесь Подерев'янський

— Если бы душу можно было разглядеть так же легко, как лицо, ты бы понял, что это за смех, — смех сердца, обезумевшего от горя. А впрочем, какой бы он там ни был, мой смех уместнее и пристойнее, чем ваши гнусные слезы! Когда у нас отняли оружие, сожгли наши суда, запретили нам воевать с нашими врагами, — вот бы когда вам плакать! Но мы лишь в той мере способны ощутить общую беду, в какой она коснется наших собственных дел, и нет для нас боли острее, чем расставаться с деньгами!
Тит Ливий. Война с Ганнибалом. (с)Стрілець

Не той козак що поборов, а той що викрутився!

• Наверх

---

#329 Золд Горыныч

Золд Горыныч

СиЧевой Дiд

• 
• Шляхта
• 
• 16 139 сообщений

• Откуда:ВКО, РК
• Прозвище:Контра
• Награды:
• Создатель:Ogniem i Mieczem:TW Ogniem i Mieczem 2: TW

Регистрация: 20.апр.06

Слава: 607

Отправлено 06 февраля 2008 - 09:50

Богун
Например Деникин похоронен в России. Мазепу ни кто не собирается перезахоронить - тому що нахфиг ни кому он не нужен, он лишь политический инструмент для раскола украинской нации, что бы честных православных стравливать с прозападниками.

ароду там було ну дуже мало. 300 років нас "придержували" і закріпачували, а тоді ще 70.

В корне не согласен! Украинцы это великая нация и ни кто ни когда не смел угнетать украинца. Всё что было - было исключительно по воле самих украинцев, желавших строить Империю. Ни когда украинцы не были ни чьими рабами, украинцы всегда были державообразующей имперской стержневой державной нацией и сами кого хотели того и угнетали. Всегда украинцы были в первых рядах имперских армий при захвате новых земель и при подавления восстаний в ранеезахваченых. Так в том же Царстве Польском украинские части топили в крови сепаратистов во славу Веры, Царя и Отечества. По своей ВОЛЕ! Которую у украинца ни кто не смеет отбирать!

А все эти новые веяния из великой нации "строить" рабоподобных, типа какие мы бедные нас дядьки угнетали - считаю оскорблением нации, глумлением над памятью великих предков и позором вселенского масштаба!
:ang:

НЕпонимю что за удовольствие, не смотря на факты того что украинцы нация способная горы свернуть, кричать везде что украинцы аж три сотни лет были последними терпилами и угнетаемыми лохами. Пипец я в шоке! У меня в паспорте написано украинец! Я горжусь этим и очень не хочу что бы мои дети видели эти псевдоисторические опусы про расу украинских рабов и злых дядков с севера с кнутами и кожанами масками на морде... баааа.... ((((((((((((((((((

• 0

Каждый волен выбирать свою сторону.

• Наверх

---

#330 DmDr

DmDr

Козак

• 
• CиЧевик
• 
• 998 сообщений

• Откуда:Мидгард, Винница
• Прозвище:Конфедерат
• Награды:

Регистрация: 15.ноя.06

Слава: 79

Отправлено 06 февраля 2008 - 13:25

Золд Горыныч

украинцы всегда были державообразующей имперской стержневой державной нацией и сами кого хотели того и угнетали. Всегда украинцы были в первых рядах имперских армий при захвате новых земель и при подавления восстаний в ранеезахваченых. Так в том же Царстве Польском украинские части топили в крови сепаратистов во славу Веры, Царя и Отечества.

Пришел и офигел!
Золд! Ты просто жжош

Кстати, главный довод почему Мазепа настоящий украинский герой. Русских империалистов до сих пор при слове Мазепа типает, а ведь 300 лет прошло. Только очень выдающийся человек мог оставить по себе такую память и славу.

• 0

Besser Tot als Rot.

• Наверх

---

[Богун]

Золд Горыныч



 

Да вот наоборот он не искупить хотел, а совершил смертный грех!

Смертний гріх був якраз у потаканні імперській політиці, що ви нам і показуєте своїм висловлюванням:



 

и крепостных крестьян в которых он превратил запорожских козаков

чиста правда - але! Не зі своєї ж ініціативи, а впроваджуючи в життя імперську політику...



 

Тщеславие это смертный грех - а именно это сподвигло его на переход в стан лютеран

Лютерани так само як і чесні православні заслуговують на спасіння, а Петра І з його садизмом та жорстокістю дуже важко віднести до православних, чи не так? То може позбавимо його статуту православного? Що скажете? Власноручні страти людей, насолода від катувань, вигадування нових жорстоких видів катувань, винищення населення цілих міст - дуже мало схоже на християнство, до речі якої віри були німці, що їх було аж занадто багато при дворі російських царів, і які, безперечно, мали надзвичайно широкий вплив на політику Росії, згадати хоча б Катерину ІІ.
 

за статус квазигосударственности под протекторатом Шведов

Цього ми ніколи вже не дізнаємося, а от зате знаємо точно - під протекторатом Москви якраз і отримали "квазідержавність", причому ненадовго. Причому двічі.
 

а Мазепа смалодушничал, испугался что РИ проиграет, а он лишиться своих богатств

І це все на восьмому десятку віку??? При тому що це була людина - одна з найбагатших у Европі!??
 

и крепостных крестьян в которых он превратил запорожских козаков

Це вже є його гріх - потурання системі імперського "порабощєнія", але я гадаю він його спокутував.


 

Предательство это смертный грех! Уже комментировал выше сто раз.

Якщо зраджуеш самого сатану - то ні. А саме таким був Петро для козаків.


 

Плевать он хотел на независимую Украину, он был поляк!!!!!!!!!!! Всё что он пытался сделать это только ради своей шкуры, сохранения и приумножения своих богатств!!!!!

Про багатства уже недоречно, вибачте, повторюся - мав ДУЖЕ багато цих же багатств, титулів, влади (що вартий лише титул Князя Священної Римської Імперії)


 

Именно по этому он стал изгоем и до сих пор лежит в земле не в Украине а в другой стране! Изгнан, проклят и забыт!

Він "ізгоем" побув недовго, а не в Україні лежить тільки тому, що:

После бегства Карла XII из-под Полтавы в турецкие пределы, Мазепа умер в лагере шведского короля около Бендер, в селе Варнице. Место его погребения оставалось долго неизвестным. Бантыш-Каменский, описавший подробно похороны Мазепы на основании известий, заимствованных Энгелем из шведских источников, высказал предположение о месте его погребения в слишком положительной форме, утверждая, что «тело Мазепы предано земле в Варнице близ /248/ Бендер». Сведение это повторил Николай Маркевич в своей «Истории Малороссии» еще в более положительной форме", описав похороны со слов Бантыш-Каменского, Маркевич заключает рассказ словами: «Он лежит в Варнице близ Бендер». Н. И. Костомаров в первом издании своей монографии о Мазепе повторил мнение Бантыш-Каменского о похоронах в Варнице, но, нашедши в шведских источниках ошибочное сведение о переносе тела гетмана в Яссы, старался помирить оба известия: вследствие этого он говорит: «Его (Мазепу) опустили в землю недалеко от королевского стана в Варнице, близ Бендер, но, спустя немного времени, перевезли гроб его в Яссы и там совершили торжественные похороны». Затем следует подробное описание похорон по известиям Энгеля, Бантыша и шведских мемуаров. Между тем, мнение, высказанное Бантышем, мало-помалу распространилось среди публики; туристы заезжали по временам в Варницу и разыскивали место погребения Мазепы — таковым признали древний, дохристианский, полуосыпавшийся курган на берегу Днестра и на нем предавались размышлениям о судьбе Мазепы и суете земного величия.
Ошибка Бантыша первый раз была обнаружена в «Киевской Старине» 1883 года; здесь был напечатан допрос, снятый с одного из более видных сторонников Мазепы — Григория Павловича Герцыка, который в 5 пункте своего ответа показал, что после смерти Мазепы племянник последнего, Войнаровский, посылал Герцыка с двумя «челядниками» провожать тело Мазепы из Бендер в Галац, «где тамошним митрополитом тот труп тамо похоронен». Ввиду этого известия Н. И. Костомаров во втором издании «Мазепы» со свойственной ему научной добросовестностью отстранил мнение Бантыша о погребении в Варнице и шведские известия о похоронном торжестве в Яссах и признал Галац местом погребения умершего гетмана.
Таким образом, был констатирован факт погребения Мазепы в Галаце; гораздо более подробный рассказ об этом факте и о последующей судьбе Мазепиной могилы мы нашли недавно в румынских источниках. Несколько отрывков из молдавских летописей, или, точнее, мемуаров, относящихся к истории первой четверти XVIII в., изданы были во французском переводе майором Кагальничано в Яссах в 1845 году, под заглавием: «Отрывки из молдавских и валашских хроник, как материалы для истории Петра Великого, Карла XII, Станислава Лещинского, Дмитрия Кантемиру и Константина Бранкована». Во втором из отрывков, помещенных в этом издании, извлеченном из хроники Николая Костина, великого логофета Молдавии (1662 — 1711), находим следующие интересные сведения о смерти и погребении Мазепы: /249/

«18 марта 1710 года умер в Бендерах гетман Мазепа. Похоронный обряд был совершен в приходской церкви села Варницы около Бендер, затем его тело отправлено в Галац, где оно было похоронено в монастыре св. Георгия; но даже в могиле Мазепа не нашел спокойствия, которым не пользовался при жизни. Несколько месяцев спустя после похорон, во время прутской кампании, бывшей при господаре Дмитрии Кантемире, турки заняли и разграбили город Галац; они отрыли тело Мазепы, рассчитывая найти большие сокровища в его могиле и, как говорят, выбросили его кости на берег Дуная. Утверждают, что после его смерти у него нашли сумму в 160.000 золотых червонцев и, сверх того, значительное количество серебряной монеты; но из них 40.000 червонцев взял Карл XII, остальное же имущество досталось его племяннику Войнаровскому».

Заинтересованный этим известием издатель отрывков, г. Кагальничано, нарочно отправился в Галац для проверки известия на месте и для собрания сведений о современном ему состоянии мазепиной могилы. Вот интересные и подробные сведения, которые ему удалось собрать в Галаце о дальнейшей судьбе гробницы злополучного гетмана:

«Монастырь св. Георгия в Галаце — старинное здание, расположенное в прекрасной местности на берегу Дуная; здание само построено генуезцами еще раньше того времени, когда возникло молдавское господарство. Гетман Мазепа был похоронен в нем на самой середине церкви в склепу, сложенном из кирпичей, над ним в полу церкви положена была надгробная плита с надписью и гербом Мазепы, на котором, между прочими эмблемами, был изображен одноглавый орел. Вероятно после опустошения Галаца турками гробница гетмана была восстановлена его приверженцами, ибо надгробная плита, хотя разбитая, до недавнего еще времени находилась посреди церкви; надпись мало-помалу истерлась от хождения по ней, но изображение орла на гербе можно было ясно различить. В 1835 году греческие монахи не знали уже имени лица, погребенного в их церкви; в этом году они хотели похоронить среди церкви умершего тогда бояра, называвшегося сердарь Димитрий Дерекчи-баша; приготовляя для него могилу, наткнулись на свод мазепинского склепа и открыли его; внутри оказался череп и скелет гетмана, монахи отодвинули в сторону неведомые им останки и в том же склепу положили упомянутого бояра. Несколько лет спустя молдавское правительство издало указ, воспрещавший хоронить мертвых внутри церковных зданий; тогда родственники Дерекчи-баши открыли гробницу его, вынули его останки, вместе с костями Мазепы и, отслужив /250/ панихиду, перенесли их в новую гробницу, приготовленную вне церкви направо от входа. Тогда же снята была и старая разбитая надгробная плита и в качестве исторического памятника подарена Михаилу Гике, брату бывшего молдавского господаря, собиравшему исторический музей. Вероятно поныне она находится в его дворе среди множества других камней с надписями и изваяниями, которые он собирал на пространстве всего молдавского княжества».

«Так как на старой надгробной плите явственно можно было отличить орла, то родственники Дерекчи-баши, заказав новую плиту из белого мрамора, приказали на ней вырезать такое же изображение, в воспоминание лица, случайно разделившего могилу близкого им человека; но резчик, не заботясь о геральдической точности, изобразил, вместо прежнего, двуглавого австрийского орла. Плиту эту можно видеть поныне по правую сторону у входа в церковь; я ее осматривал в настоящем году (1845), когда ездил в Галац с целью произвести на месте разыскания относительно останков Мазепы».

Таким образом, благодаря научной пытливости г. Кагальничано, собраны на месте сведения о судьбе мазепиной гробницы до 1845 г. Мы не знаем, какая судьба постигла за истекшие 40 лет музей Михаила Гики и хранившуюся в нем плиту, — не знаем также, есть ли в церковных книгах монастыря св. Георгия современная происшествию запись о похоронах Мазепы; но, благодаря точным сведениям, собранным г. Кагальничано, полагаем, что всякий путешественник, заинтересованный южнорусской стариной, весьма легко может собрать в Яссах и Галаце недостающие нам сведения.


Повідомлення носили суперечливий характер: у одних ішлося про прах гетьмана Мазепи, в інших — про землю, взяту на його могилі. А ініціатор акції, письменник Богдан Сушинський, твердить, що йдеться саме про кісткові рештки, тобто про прах гетьмана. Принаймні так цитує п.Сушинського тижневик «Літературна Україна» від 4 листопада цього року: «...Вже було точно визначено місце поховання. Мене запитують, чи були виявлені там кістки, якісь тлінні останки. Я відповідаю — так, і стою на цьому, що прах гетьмана зійшов у рідну землю, з якої ми виходимо і куди зрештою повертаємось. Ось бачите оригінал документа — акт про передачу праху Івана Мазепи, завірений мерією. Він навіки залишається тут, у музеї». З тексту статті, на жаль, не зрозуміло, хто і коли точно визначив місце поховання гетьмана, провів розкопки, ідентифікував кісткові рештки. Є лише туманні натяки на те, що це зробили безіменні румунські вчені.

Урочистості в Батурині — не перша спроба повернути прах Івана Мазепи в Україну. Цей задум плекала ще Центральна Рада, але тоді на заваді став перебіг національно-визвольних змагань. Після здобуття Україною незалежності до цього задуму повернулось Всеукраїнське товариство політичних в'язнів і репресованих, яке в травні 1992 р. прийняло ухвалу відрядити до Румунії спеціальну експедицію у складі авторів цих рядків — історика, археолога, антрополога. Ініціативу товариства підтримала Президія НАН України, прийнявши спеціальну ухвалу й виділивши відповідні кошти. Частину коштів складали добровільні внески організацій, підприємств, приватних осіб. Активну участь в організації експедиції брали голова товариства п. Пронюк та член правління п. Романюк, що невдовзі після цього став Патріархом Володимиром і очолив Українську православну церкву Київського Патріархату.

Експедиції до Румунії, що відбулася влітку 1993 року, передувала велика дослідницька робота, яка, до речі, триває й нині. Достеменно відомо, що Мазепу спочатку поховали в селі Варниця поблизу міста Бендери, де був розташований табір шведського короля Карла ХII і де нещодавно українська громада Придністров'я встановила пам'ятний знак. Згодом його соратники вирішили перепоховати гетьмана в столиці Молдови місті Ясси. Про це свідчить документ під назвою «Покірний маєстат запорозького війська до св. королівського маєстату Швеції», де, зокрема, сказано: «Боліємо над неславним похороном ясновельможного гетьмана Мазепи, що ті дорогі тлінні останки, геройська душа в яких наповнила увесь світ славними вчинками, прийняла марна земля цього простого села. Тому запорозьке Військо звертається до св. Королівського маєстату з проханням змоги поховати тлінні останки гетьмана врочистіше в славнішому місті, зокрема, в Яссах, у так званому монастирі Голія». Згодом козаки відмовились від цього наміру, оскільки господарем Молдови в той час був Кантемир — союзник Петра I, який міг видати прах гетьмана ворогу. Місцем перепоховання гетьмана було обрано монастир св. Георгія (Юрія), розташований в місті Галаці на березі Дунаю. На вибір сподвижників гетьмана Мазепи вплинула та обставина, що монастир був підпорядкований церкві Гробу Господнього на чолі з Єрусалимським патріархом.

Однак і на новому місці прах гетьмана не знайшов спокою. 1711 р. турки, захопивши Галац, пограбували поховання гетьмана в церкві св. Георгія. Не знайшовши там якихось значних цінностей, вони, за свідченнями молдавського хроніста Миколає Костіна та польського єзуїта-місіонера Францішка Госцєцького, буцімто викинули його останки на берег Дунаю. Довідавшись про святотатство над могилою свого вождя, мазепинці, за словами відомого історика Ілька Борщака, «почали негайно шукати тіло Мазепи, а віднайшовши його, поклали знову в давню труну, яку відновили; тільки розбитої долівки не поправили, залишаючи її у такому самому стані на спомин злочину». Прагнучи забезпечити догляд за могилою, небіж гетьмана Андрій Войнаровський заповів монастирю тисячу талярів.

Час спливав. В першій половині ХIХ ст. грецькі ченці вже забули про те, хто похований у склепі під мармуровою плитою. Готуючи місце для поховання боярина Дмитра Дирекчі-Паші, вони випадково наштовхнулись на склепіння гробниці Мазепи, відсунули вбік кістки невідомої їм особи і поховали в цьому склепі тіло боярина. А коли через кілька років молдавський уряд заборонив ховати покійників всередині церковних будівель, родичі Дирекчі-Паші перепоховали його разом із останками Івана Мазепи в новому склепі, який, за даними румунського письменника й історика Когальнічану, знаходився праворуч від входу до церкви.

Виникає запитання, чи збереглися в цьому останньому склепі останки гетьмана? На жаль, однозначної відповіді на нього немає: подальші свідчення про долю поховання Івана Мазепи носять вкрай суперечливий характер. Так, за однією з версій, могилу Мазепи буцімто розкопали й осквернили російські військові 1877 року. «Вже повертаючись додому з російсько-турецької війни, московський генерал Скобєлєв згадав, що тут поховано великого гетьмана Мазепу, — писав у своїй книзі М. Лазорський. — Він доручив спритним фельдфебелям відшукати ту могилу — святу могилу нашого народу. Могилу знайшли швидко. Труну було викинуто з церкви святого Юра і по-блюзнірському розбито, кістки викинуто й похоронний одяг спалено ...»

Аналіз писемних джерел свідчить, що Іван Мазепа, скоріше за все, дійсно був похований саме в Святоюріївському монастирі, що його, монастир, зруйнували (комуністи-сталіністи», як висловився в розмові з нами мер Галаца, наприкінці 50-х — на початку 60-х років. Місце, де розміщувалась церква св. Юрія, нині являє собою невеликий, порослий травою пагорб, що стоїть насамоті неподалік Дунаю. Він зберігає таємницю могили Мазепи, і, попри численні суперечливі свідчення про знищення праху великого гетьмана, надія на те, що він зберігся, є.

Візуальне обстеження пагорба, проведене нами в супроводі працівників місцевого музею та викладачів університету, показало, що склеп, у якому перебували кісткові рештки гетьмана, або принаймні його руїни, міг уціліти. Для того, щоб знайти поховання, необхідно провести археолого-архітектурне дослідження руїн церкви св. Юрія, виявивши її фундамент. Це дасть змогу точно визначити місцезнаходження західного входу до храму, де, як пам'ятаємо, знаходився склеп із прахом гетьмана.

Кожен із етапів робіт — розкопки руїн, розчистка фундаментів, віднайдення склепу і подiбне — повинен супроводжуватись ретельною графічною та фотофіксацією. Слід мати на увазі, що в склепі можуть знаходитись залишки Дирекчі-Паші, та навіть кісткові рештки інших людей. Вирізнити серед них останки Івана Мазепи дуже складно — ця процедура передбачає ретельне антропологічно-генетичне обстеження кісткових решток із застосуванням найсучасніших методів молекулярної біології. Тих, завдяки яким вдалось ідентифікувати залишки членів родини останнього російського царя, розстріляних за наказом більшовицького керівництва. Нагадаємо, що в Києві досі збереглася могила матері Івана Мазепи, що відкриває унікальні можливості для проведення генетичних аналізів. Ідентифікацію праху гетьмана повинна засвідчити спеціальна комісія, до складу якої ввійшли б авторитетні фахівці-історики, археологи, антропологи та генетики. Статус цієї комісії повинен бути узаконеним на державному рівні.

Тим часом, організатори батуринського дійства наївно посилаються на довідку, видану в мерії міста Галаца. На жаль, жодна довідка не замінить комплексу робіт, пов'язаних із пошуком могили Івана Мазепи та ідентифікацією праху великого гетьмана. Ми певні, що українському суспільству не потрібні нові міфи, нові фальшивки, навіть якщо їхня поява продиктована найкращими намірами, щирим прагненням прислужитися ідеї національного відродження України.

Звичайно, сама по собі ідея створити в Батурині Алею гетьманів, де їхню пам'ять було б увіковічено спеціальними знаками, заслуговує всілякого схвалення. Що ж до праху Івана Мазепи, або принаймні землі, взятої з його могили, а не з місця, де знаходиться могила, то їх повернення в Україну ще попереду. Плекаємо надію, що поблизу воскреслого Михайлівського собору в Києві з часом постане величний Пантеон Героїв — будівничих Української Держави.



 

Народ свою владу выбрал на Переяславской Раде. 300 лет придерживались этого выбора. Это факты.

Народу там було ну дуже мало. 300 років нас "придержували" і закріпачували, а тоді ще 70. І як ви гадаєте - той вибір був зумовлений головним чином волею народу? Чи все ж таки політичною волею однієї людини, яка згодом зрозуміла що накоїла, але видно так було треба долі, бо сама ця людина аж раптом помирає після усвідомлення скоєного.



 

Все кто сопротивлялись этой воле украинского народа - предатели!

Так сам народ і є своїм запроданцем? Дайте відповідь на передостаннє питання, і на останнє вже відповідати не буде сенсу.

Сообщение отредактировал Стрiлець: 19 июля 2019 - 23:22

[Золд Горыныч]

Богун
Например Деникин похоронен в России. Мазепу ни кто не собирается перезахоронить - тому що нахфиг ни кому он не нужен, он лишь политический инструмент для раскола украинской нации, что бы честных православных стравливать с прозападниками.

ароду там було ну дуже мало. 300 років нас "придержували" і закріпачували, а тоді ще 70.

В корне не согласен! Украинцы это великая нация и ни кто ни когда не смел угнетать украинца. Всё что было - было исключительно по воле самих украинцев, желавших строить Империю. Ни когда украинцы не были ни чьими рабами, украинцы всегда были державообразующей имперской стержневой державной нацией и сами кого хотели того и угнетали. Всегда украинцы были в первых рядах имперских армий при захвате новых земель и при подавления восстаний в ранеезахваченых. Так в том же Царстве Польском украинские части топили в крови сепаратистов во славу Веры, Царя и Отечества. По своей ВОЛЕ! Которую у украинца ни кто не смеет отбирать!

А все эти новые веяния из великой нации "строить" рабоподобных, типа какие мы бедные нас дядьки угнетали - считаю оскорблением нации, глумлением над памятью великих предков и позором вселенского масштаба!
:ang:

НЕпонимю что за удовольствие, не смотря на факты того что украинцы нация способная горы свернуть, кричать везде что украинцы аж три сотни лет были последними терпилами и угнетаемыми лохами. Пипец я в шоке! У меня в паспорте написано украинец! Я горжусь этим и очень не хочу что бы мои дети видели эти псевдоисторические опусы про расу украинских рабов и злых дядков с севера с кнутами и кожанами масками на морде... баааа.... ((((((((((((((((((

• 0

Каждый волен выбирать свою сторону.

• Наверх

[DmDr]

Золд Горыныч

украинцы всегда были державообразующей имперской стержневой державной нацией и сами кого хотели того и угнетали. Всегда украинцы были в первых рядах имперских армий при захвате новых земель и при подавления восстаний в ранеезахваченых. Так в том же Царстве Польском украинские части топили в крови сепаратистов во славу Веры, Царя и Отечества.

Пришел и офигел!
Золд! Ты просто жжош

Кстати, главный довод почему Мазепа настоящий украинский герой. Русских империалистов до сих пор при слове Мазепа типает, а ведь 300 лет прошло. Только очень выдающийся человек мог оставить по себе такую память и славу.